— А Зінченка ви знаєте? — запитує мене 12-річний син друга перед стартом Євро.
Машинально відповідаю, що так. І тільки потім розумію — збрехав. Насправді по роботі з найпопулярнішим нині футболістом України стикатися не доводилося. Тільки писав про нього.
Олександр, хай і помилився у фінальному матчі Ліги чемпіонів, довів, що гідний місця у стартовому складі самого "Манчестер Сіті", який тренує Пеп Гвардіола.
Досягти таких успіхів уродженцю Радомишля на Житомирщині допомогла світла, в прямому й переносному значенні, голова. Він правильно ставився до критики, нікому не затикав рота, тільки тонко піджартовував над експертами, які передрікали йому провал англійської кар'єри.
Матч проти Австрії на Євро Зінченко, як і вся команда, провалив. І отримав цілком справедливі відра помиїв. Був упевнений, що зреагує правильно. Та психологічний стан гравця після невдачі в головному матчі клубного сезону та атак в інстаграмі, пов'язаних із персоною його дружини-тележурналістки, дав тріщину.
І Зінченко зірвався. Забив гол шведам і побіг до сектора українських уболівальників, затикаючи їм рота. Тим, які не пошкодували часу та грошей, аби приїхати до Глазго й підтримати команду після австрійської ганьби. І щиро раділи його вирішальній результативній дії — голевій передачі на Довбика.
Гра Зінченка і перемога в 1/8 порадували. Але осад після притиснених до губ пальців і "Тихо, б.." залишився.
Коментарі