Президент загубився в розумових лабіринтах. До інтерв'ю треба готуватися

Хаотично реагував тільки на кілька ключових слів

Інтерв'ю президента Володимира Зеленського німецькому виданню Frankfurter Allgemeine Zeitung, а потім його коментарі під час зустрічі з сенаторами США, мають кілька загальних проблем.

1. Питанню "Північного потоку-2" явно приділяється більше уваги, ніж він його заслуговує. Трубопровід швидше за все добудують, з цим треба змиритися, і жити далі, а не чіплятися за тези 5-річної давності, які не спрацювали тоді, і навряд чи раптом спрацюють зараз. Потрібні або нові докази, або якась інша комунікація проблеми. Порівнювати ПП-2 з анексією Криму - це дуже невдала теза.

І так. Ось ця фраза про "відключать нас від 3 мільярдів, і нам нічим буде платити українській армії" - це повний трешак

2. Дуже багато в коментарях Зеленського скарг і стогонів про те, що хтось нам щось повинен, а якщо не дасть, все буде погано, ми помремо. Я розумію бажання президента намалювати перед партнерами похмуру картинку, щоб схилити їх до потрібного рішення. Але я не розумію, чому це треба робити саме в такому жалісливо-буркотливий ключі? Ми цим тільки показуємо нашу слабкість і нездатність вирішувати проблеми без зовнішньої допомоги.

3. Все дуже сумбурно. Намішано все підряд: Крим, НАТО, ПП-2, Білорусь, "філософія існування", колапс ЄС. Тут, в принципі, два варіанти: або готуватися до інтерв'ю, або не готуватися, і нехай його дає хтось інший. Тому що складається враження, що президент України загублений в своїх особистих розумових лабіринтах, і хаотично реагує тільки на кілька ключових слів.

4. Дуже відчувається розмежування у ставленні до США і Європи. США - хороші, а європейці - не дуже. Я вважаю, це небезпечна практика. Від ЄС ми залежимо не менше, аніж від Штатів, якщо не більше. Ставка виключно на Вашингтон може зіграти проти нас, тим більше, що Realpolitik, за який ми чомусь на всіх навколо ображаємося, притаманний як європейським лідерам, так і американцям.

Оригінал