Зеленський не розбиратиметься зі скандалами "слуг". Це для нього дрібно

Реакція керівництва фракції має бути більш жорсткою

У квітні три нардепи з фракції "Слуга народу" потрапили у скандали. Це Євгеній Шевченко, Микола Тищенко і Олег Арсенюк.

На місцях депутати починають проявляти свої справжні людські риси. На Черкащині депутат влазить у бійку тільки задля того, щоб його піднесли і для нього ресторан працював довше. Аналогічна історія з тамтешнім губернатором Олександром Скічком, який дискредитує область і бренд "Слуги народу", коли відвідує тусовки і заборонені заходи. Ці люди не думають про політичні перспективи ні президента, ні самого політичного проєкту. Дбають лише про свій відпочинок, про те, як весело і вдало провести час. Усе веде до того, що рейтинг партії зменшується, довіра падає, росте показник незадоволеності населення діями влади. Непокарані злочини "слуг" на початку призвели до того, що кількість цих злочинів почала рости. Через Яременка, через Юрченка і через "Велюр" з'явилося все інше. Губернатор тусить, Тищенко собі вдруге вечірку робить, "слуга" б'є офіціантів. Своїм можна все, іншим – закон. Це стало їхнім правилом.

Шевченко – це спланована ситуація. Її завданням було перебити скандал із Тищенком. Шевченко полетів у Білорусь і закрив велику кількість політичних питань. Якби позиція Шевченка не була погоджена, то дисциплінарне покарання було б одразу. А цього нема.

Реакція керівництва фракції має бути більш жорсткою. Заїхавши на рейтингові Зеленського ніхто не думає, як той рейтинг нарощувати і проводити наступні вибори. Кожен розуміє, що потрапив туди "на шару", і головне завдання – приземляти конверти, а не займатися політикою. Більшість із них не вірять, що пройдуть до наступного парламенту. Президент Зеленський на це не реагує, бо це дрібно для нього. Це рівень керівництва Верховної Ради і фракції "Слуга народу".

У країні проблема з репутацією та довірою один до одного. Це загальнонаціональний зріз. Політична культура росте, але вона ще не на тому рівні, щоб ми могли отримати відставки, як у Європейському Союзі чи США. До цього ще не дійшли Польща, Румунія. Це довгий процес. Колись туди дійдемо. Росія чи Казахстан туди взагалі не рухаються.

Микола Давидюк, для Gazeta.ua