Дивно, що англійська досі не друга мова в Україні

Вона могла б за пару поколінь зіграти свою історичну роль. Перелицювати уявлення про "своє" і "чуже"

Секретар Радбезу України Олексій Данілов запропонував зробити англійську другою мовою в країні. Дивно, що цього не сталося раніше.

Мова відкриває доступ до контенту. Контент служить провідником у світ цінностей. Ця нехитра схема дозволяла Росії зберігати вплив на своїх сусідів. Російського контенту було очікувано більше, ніж українського. Інвестиції в продукт дозволяли Москві випускати частіше, більше і яскравіше. А ситуація "зрозуміло без перекладу" ставила український продукт в очікувано програшну позицію, - пише Павло Казарін для "Крим.Реалії".

Власне, вся ідея секретаря українського Радбезу зводиться до очевидного. Зробити англомовний контент "зрозумілим без перекладу". Доступним для кожного. Поки що Україна залишається вплетеною у простір 160-мільйонної російськомовності. А в альтернативному сценарії їй відкриється світ 380-мільйонний англомовний.

Багато хто бачить у цьому загрозу звичному способу життя. Протестують проти будь-яких змін. Наголошують на політизації питання. Хоча в політизації російської мови варто дорікати, в першу чергу, Москві. Це вона оголосила її зброєю і приводом для вторгнення. У той самий момент, коли сім років тому влаштувала анексію заради права кримчан не вчити українську мову.

Якби не анексія - мовна політика Києва була б приречена бути компроміснішою. Тому що на сторожі фактичної двомовності стояли б голоси жителів півдня і сходу. Але Москва сама позбавила їх доступу до українських виборчих дільниць. Зламала баланс, який існував десятиліттями. І тепер змушена безсило спостерігати за тим, як Україна займається експортом самої себе всередині країни.

Адже простір мови визначає не тільки географію нашого контенту. Це ще і простір цінностей та смислів. Наративів і кругозору. Зрештою, це історія про межі особистого і громадського. Всього того, що робить тебе зрозумілим світу, а світ - зрозумілим тобі. Те, що тобі знайоме, перестає виглядати небезпечним. Те, що тобі доступне - перестає бути чужим.

Багато моїх друзів, які переїхали 2014-го з Криму на материк, зробили українську - першою мовою для своїх дітей. Бо бачили у цьому ще одну історію про кордони. Про "своє" і "чуже". Про простір норми і її порушення. І робитимуть англійську мову - другою. З тих самих причин.

Ідейні прихильники російськомовності дорікають їм у лицемірстві. Кажуть про лукавство. Шукають привід звинуватити у зраді. Така позиція виходить з того, що представник групи може діяти тільки в інтересах цієї групи. Мовляв, пішоходи не можуть бути солідарні з автомобілістами, бюджетники - з бізнесменами, а російськомовні - з україномовними. Але в тому й річ, що у всіх цих закидах занадто багато "родоплемінного".

Егоїзм - не найкращий критерій для оцінки. Те, що ти вважаєш правильним - не обов'язково має збігатися з простором твого побутового комфорту. Деякі речі варто міряти не своїми звичками, а поглядом на перспективу. Подібно до того, як ми платимо податки, інвестуючи в загальне ціною приватного.

Повсюдна англійська і справді могла б за пару поколінь зіграти свою історичну роль. Забезпечити трансформацію і зміну орбіти. Перелицювати для нас уявлення про "своє" і "чуже". Вона могла б відкрити нам доступ до першоджерел замість переказів. До оригіналу замість копій. І наші ментальні карти могли б заграти новими барвами.

І так. Цей текст первісно написаний російською. Щоб донести ці думки до тих, хто, як і я, продовжує використовувати її в побуті. Тому що для україномовних усе це давно очевидне.

Copyright © 2021 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода