Обмеження ціни на газ. Зрада чи перемога?

Архітектуру реформи не руйнують

Обмеження ціни на газ до 6,99 грн. Яка за цим стоїть економіка? Це зрада чи перемога? Вирішуйте самі. Ось факти.

1. Різниця між ціною Нафтогазу та облгаззбутами зросла з 5% в липні (коли відмінили ПСО) до 40−47%. Єдиний виняток — вересень (21%).

2. А що ж ринок? Клієнти ж мають перейти до Нафтогазу та інших торговців, які постачають газ за нижчою ціною. З першого по третій квартал 2020 року доля регіональної газової компанії (облгаз збути, що продають з націнкою 40−47%) зросла на кілька відсотків. А доля Нафтогазу та інших зменшилась. В останній час доля Нафтогазу почала збільшуватись, але вона складає менше біля 5%. Ринкові механізми не працюють. Це питання до дизайну реформи, до регуляторів, до правоохоронних органів.

3. А що ж субсидії? Давай збільшимо цільову допомогу. Це стандартний (правильний) економічний механізм. В цьому випадку він не найбільш ефективний. Додаткові втрати бюджету, якщо ситуація не зміниться в цьому році склали би 4,4 млрд грн. Тобто, платники податків субсидіюють споживачів, а споживачі передають ці гроші облгаззбутам. 4,4 млрд це фактично трансфер з бюджету облгаззбутам (приватним компаніям), які завищують ціну на 40−47%.

4. А як же ж реформа ринку газу? Інфраструктура ринку газу не змінюється. Постанова втратить чинність через два місяці і вся архітектура реформи буде така сама як і раніше. За цей час потрібно підготувати структурні законодавчі зміни для припинення зловживань на ринку газу приватними компаніями.

5. Це ж порушення умов МВФ? Ні, не так. ПСО не повертається, Нафтогаз не змушують віддавати газ приватним компаніям дешево, архітектуру реформи не руйнують. Навпаки, припиняють зловживання на ринку газу через державне регулювання. Але потрібно включити більш системні механізми боротьби з зловживаннями, які працюють трошки довше. Сподіваюсь, ці кілька місяців паузи з зловживаннями, які надасть державне регулювання, дозволять підготувати та впровадити системні зміни.

Оригінал