Ціна відсутності ринку землі – її дерибан

У державній власності менше 10% земель сільськогосподарського призначення

2 млн га землі передадуть в управління місцевій владі. Це як 10 агрохолдингів по 200 тис га.

Рішення правильне. Землею мають управляти ті, хто на ній працює та живе. Бажано було б продати місцевим громадам. Щоб всі платники податків виграли від цієї передачі, а не тільки ті, хто живуть в громадах. Але краще так, ніж ніяк.

Землю передали указом президента. А бажано ще підтвердити законом. Тому що указ можна відмінити. І тому що формально указ не передає землю, а "указує" активізувати роботу з передачі. Скасувати указ може цей президент або наступний. А закон скасувати набагато складніше. І законом можна чітко прописати, що передається, кому і коли. Тому тепер потрібно таки прийняти законопроєкт 2194, який є в Раді.

Звідки цифра 2 млн га. В указі її немає. Але в публічних заявах є. Це оцінка обсягу землі, яку передадуть в комунальну власність.

Але чому 2 млн, а не скажімо 7 млн чи 10 млн га. Публічно говорили, що держава володіє між 7 та 10 млн га. Я такі цифри озвучував коли був міністром. Такі дані мені давали аналітичні служби.

Виявилось, що тієї землі давно немає. Що її давно безоплатно (читай: за хабарі) роздали приватним особами (читай: розікрали). І залишилось менше 3 млн га. Всього в Україні 33 млн га с/г землі. Тобто, на сьогодні у держави менше 10%. Називайте це як хочете. Розпродаж, дерибан, розкрадання або розкродаж. Він вже фактично завершений.

Поки політики розповідали, що "земля - це не товар" і що вони "не допустять розпродажу землі", саме це вони і робили. Навіть не розпродавали, а просто крали державну землю. Звичайно, не всю землю вкрали. Наприклад 1,8 млн га вже було передано в комунальну власність у 2018. Наскільки коректно її передавали - не знаю. Сподіваюсь, все було добре, а те, що пішло не так, зараз не повториться.

Ось ціна небажання створення ринку землі. Ось ціна популізму. Ось наслідки корупції. Ось причина, чому ми бідні як країна. Ось чому хтось багатіє, а більшість ні.

Не потрібно боятись створювати ринки, не потрібно боятись ринкової економіки, не потрібно вірити в ефективність держави, в державні земельні банки, чи в те, що держава може підміняти собою приватний сектор і бізнес. Суспільству потрібно подорослішати і перестати вірити популістам, які його обкрадають.

Оригінал