Росія зазнала провалу в ООН. У неї немає союзників, лише брати по нещастю

Справжній тест на "успіх" російської пропаганди

Декілька днів тому російське представництво в ООН спробувало влаштувати в Раді Безпеки "презентацію" маріонеткової влади окупованих районів Донбасу. Зроблено це було під прикриттям "вільного формату", що дозволяє запрошувати для участі в дискусіях у буквальному сенсі кого завгодно.

Але західні країни та Україна чудово зрозуміли, що це ‒ не хто завгодно. Що головна ідея Москви ‒ будь-яким шляхом легітимізувати "народні республіки", довести, що тамтешнє керівництво ‒ це не маріонетки, призначені на свої "посади" кураторами з російських спецслужб, а представники "народу Донбасу", - пише Віталій Портников для "Крим.Реалії".

Власне, ці свої спроби Москва не залишає з 2014 року, коли вперше виникла теза про необхідність прямих переговорів українського керівництва з владою "народних республік" та про посередницьку роль Росії. Просто зараз ці спроби були перенесені на рівень Ради Безпеки ООН.

Делегації західних країн та України не брали участі в цій дивній дискусії, а американське представництво при ООН від імені інших делегацій навіть випустило спеціальну заяву, в якій дії Москви були схарактеризовані як спроба уникнути відповідальності за розв'язування конфлікту в Україні. Проте російське представництво в ООН намагалося зробити хорошу міну при поганій грі, звинувачувало західні країни в бажанні "стати на бік" України та вихвалялося кількістю країн ‒ переважно колишніх радянських республік та країн, що розвиваються, які прийшли послухати представників "народних республік".

Але справжнім тестом на "успіх" російської пропаганди стала не ця зустріч у Радбезі, яка нікого ні до чого не зобов'язує, а наступне через кілька днів голосування в Генеральній асамблеї ООН щодо резолюції про мілітаризацію іншої окупованої Росією території ‒ Криму. І тут виявилося, що на зустріч у Радбезі можна збирати будь-яку кількість учасників, а коли справа доходить до голосування...

А коли справа доходить до голосування, то Росію готові підтримати аж цілих 16 держав. З цих 16-ти держав троє ‒ члени Євразійського економічного союзу. Тільки троє, зауважу. Інших колишніх радянських республік у цьому списку немає ‒ зокрема й таких традиційних союзників Росії, як Казахстан або Таджикистан. З решти 13 країн тільки дві держави ‒ Сербія і М'янма ‒ можуть бути із застереженнями віднесені до демократичних. А те, що Росію підтримують Нікарагуа, Венесуела або Північна Корея із Зімбабве ‒ цілком передбачувано, було б навіть образливо, якби ці режими підтримували нас.

Так що це насправді навіть не союзники. Думаю, це брати по нещастю народів, що стали здобиччю жорстоких авторитарних правителів ‒ від Путіна та Лукашенка до Мадуро й Кім Чен Ина.

Copyright © 2020 RFE/ RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода