Кремлівська брехня: Путін звільнив Козака через його незгоду з війною
Багато галасу знялося довкола відставки Дмитра Козака з посади заступника голови путінської адміністрації. Мовляв, через те, що найвідоміший українець у Кремлі не підтримував війну проти України і виставляють Козака мало не симпатиком нашої держави. Та яким насправді було ставлення звільненого чиновника до Києва і в чому сенс цієї спецоперації?
Інформаційна кампанія навколо відставки Дмитра Козака з адміністрації президента Росії знову демонструє вразливість не лише нашого, а й західного медіапростору перед кремлівськими інформаційними маніпуляціями.
Інформація про нібито "миролюбні" погляди Козака ґрунтується на розповідях деяких "кремлівських інсайдерів". Я переконаний: таких "інсайдерів" просто не існує у вільному вакуумі - ці повідомлення узгоджуються в адміністрації президента Росії й потім повідомляються західним журналістам. Для чого? Щоб нав'язати потрібний наратив.
Нас намагаються переконати, що нібито на відомому засіданні Радбезу Козак виступав "проти війни", а потім частину його виступу вилучили. Та на тому засіданні взагалі не йшлося про війну з Україною - йшлося про визнання "народних республік". Козак, разом із Наришкіним, був одним із чиновників, котрі обговорювали подальше приєднання цих територій до Росії. І навіть наприкінці засідання ніхто не розумів, у яких саме кордонах ці "республіки" визнаються - тобто публічно питання війни чи миру там просто не стояло.
Завдання Козака полягало в іншому: заманювати українських керівників у політичні пастки, дестабілізувати ситуацію в Україні й сприяти руйнуванню її державності через політичні... методи
Нам також нав'язують міф, ніби Козак переконав Путіна, що Україна нібито домовилась не вступати до НАТО, тож підстав для війни немає. Це - типовий кремлівський наратив у руках західних ЗМІ. Вступ України до НАТО ніколи не був головною причиною агресії - це на прикладі Фінляндії видно найкраще. Справжня причина війни - саме існування суверенної України. Завдання Козака полягало в іншому: заманювати українських керівників у політичні пастки, дестабілізувати ситуацію в Україні й сприяти руйнуванню її державності через політичні, а не лише військові методи.
Козак дійсно намагався працювати цим шляхом - так само, як робив це раніше в Молдові - і тому його розчарування на останніх раундах перемовин нікого не дивує. Він міг вірити, що ще зуміє "попрацювати" на це, щоб зруйнувати Україну без прямих бойових дій. Але в цьому і полягає різниця між тими, хто вважає, що ворога можна знищити політично, і тими, хто готовий "зрізати голову" силою.
Отже, історія з Козаком - це не приватна драма кремлівського чиновника. Це класичний приклад спецоперації інформаційного характеру і просування кремлівських наративів. А Путін тим часом продовжує війну й мріє стерти українську державність із політичної карти світу. Саме цим останніми роками, по суті, і займався Дмитро Козак.
Коментарі