Ставлення США до Росії за Байдена покаже позиція щодо "Північного потоку-2"

Дещо про майбутнє українсько-американських відносин

Майбутнє українсько-американських відносин вже є і ближчим часом буде предметом активних дискусій в українському експертному середовищі. Як правило, це обговорення у традиційній парадигмі "що Америка має/може зробити для України?" за відсутності ознак глибокого аналізу нюансів зовнішньої політики США.

Здається, в Києві не зовсім розуміють, що Вашингтон має власні національні інтереси глобального характеру, зокрема у сфері стратегічної стабільності. Саме тому вів, веде й буде вести діалог із Москвою з цієї проблематики та обговорюватиме питання Договору про подальші заходи зі скорочення і обмеження стратегічних наступальних озброєнь між США та Росією 2010 року, також відомого, як "Празький договір" або СНО-ІІІ.

Для нової команди Білого дому залишаються у спадщину й деякі доволі непрості зовнішньополітичні проблеми, головними з яких є суттєве загострення у відносинах з Китаєм, протистояння Ірану та ракетно-ядерна програма Північної Кореї.

Окрім цього, суттєвими проблемними питаннями для США у зовнішній сфері є відносини з Венесуелою, Кубою, протидія міжнародному тероризму та наркомафії, виведення військ з Афганістану, Близькосхідне врегулювання, Сирія, глобальна енергетика, її розвиток та вплив на довкілля, дисбаланси у зовнішній торгівлі США, захист американських технологій. До них в останні роки додалася тематика Арктики і узагалі Північної Атлантики, де також відбувається активне суперництво наддержав.

Визначаючи зовнішньополітичний курс Адміністрації Трампа у рамках концепції, що базується на співвідношенні сил і пріоритетному захисті національних інтересів – "Америка - насамперед" ("America First") – мало хто в Україні помітив, що останнім часом вона еволюціонувала у напрямку визнання важливості справжніх партнерських і союзницьких відносин між країнами вільного світу. Саме у даному контексті слід розглядати зміцнення відносин США з Японією, Австралією, Індією, Польщею, Тайванем. Зокрема, саме про це 23 липня 2020 року говорив державний секретар США Майкл Помпео у своїй резонансній промові "Комуністичний Китай і майбутнє вільного світу".

Звичайно, після виборів у США тамтешні проблеми нікуди не зникнуть. Адже сьогодні в американському суспільстві та істеблішменті спостерігається чи не найбільший розкол з часів війни у В'єтнамі. Ще одним свідченням цього стало те, що ключові лідери Республіканської партії у Вашингтоні стали на бік президента Дональда Трампа у його спробі оскаржити деякі оприлюднені результати виборів у судах. І це не може прямо чи опосередковано не вплинути й на зовнішню політику.

Є підстави вважати, що за нової Адміністрації США стосунки з Україною й далі будуть розглядатися насамперед через призму відносин Вашингтона із Москвою.

Хотілось би сподіватися, що Сполучені Штати продовжать курс на не визнання жодних так званих "російських сфер особливих інтересів". Індикатором же реального ставлення США до Росії за президента Байдена буде позиція щодо газпромівського проекту "Північний потік-2" та обмеження доступу Москви до передових технологій. Адже аналіз наявної інформації дозволяє констатувати, що найбільшою проблемою для Росії (як її бачать у Кремлі) є саме ймовірність науково-технічного відставання від інших держав у низці критично важливих сфер – інформаційній, інфраструктурній, високотехнологічній. Особливо побоюється Кремль відставання у сфері штучного інтелекту, що є сьогодні одним з найбільш перспективних напрямів сучасних технологій, у тому числі й військового характеру. І в цьому, і в іншому питаннях важливе значення матиме ставлення до Росії й у Конгресі США та в американському істеблішменті узагалі.

Отже, Україні сьогодні не залишається нічого іншого, як шукати взаємовигідні сфери для взаємодії і розширення відносин зі США, які мають найпотужнішу армію, найбільш інноваційну економіку, сучасну енергетику зі значними експортними можливостями, а також величезний вплив у глобальній фінансовій системі і міжнародній торгівлі.

У практичному плані, звичайно, багато що буде залежати від того, хто саме обійме посаду державного секретаря США (наразі ЗМІ називають Ентоні Блінкена, який раніше вже був заступником держсекретаря США і заступником радника з питань національної безпеки) та опікуватиметься російським напрямом безпосередньо в Адміністрації (тут часто згадають Джейка Салівана, на думку якого у США та Росії "фундаментально різні інтереси"). Важливе значення для українсько-американських відносин матиме й новий очільник Пентагону, адже в останні роки двостороння взаємодія на даному напрямку розвивалася доволі стабільно й успішно.

Олег Бєлоколос, для Gazeta.ua