Для Білорусі треба шукати гроші дружби

Не буде легко за будь-якого фіналу президентських виборів

Гірший варіант. Я про Білорусь.

Точніше про те, що очікує на сусідню країну після чергових президентських виборів?

Зміни в Білорусі перезріли. Це очевидно і неспростовно. Ситуацією в економіці не задоволені люди, в політиці - суспільство і правлячі еліти. Лукашенком невдоволені, так виглядає, усі.

Тут доречно зробити ремарку - невдоволені Лукашенком усі, окрім, здається, України, яка після усіх звершень, страждань і поворотів останніх кількох років так і не спромоглась на збалансовану прагматичну лінію щодо Білорусі. Ми й далі заграємо з "останнім диктатором Європи" (до речі, чи таким вже й останнім?), даючи йому продавати нам усе, що він не може продати кудись ще, а до того ще й доплачуючи за куплене за свої ж гроші своїми ж політичними дивідентами та реверансами.

Політика України на цьому напрямку традиційно і непрагматична, і непослідовна: чого лише вартою була мишача тяганина останніх пару місяців навколо створення парламентської групи дружби з Білоруссю! Благо, що істерична виборча кампанія в сусідній країні не дала реалізувати незбагненне бажання української влади мати групу дружби з парламентом, який ми фактично не визнаємо і який обраний однозначно поза рамками стандартів ОБСЄ! Якби не чергові спазматичні дії білоруської влади проти опозиції - мали б досі і таку групу... А так - поки ні... Бо дружити з людожером можна лише тоді, коли він не їсть людей. А от коли їсть - це вже не комільфо. Проте це я образно.

Бурхлива медійна драма про 32 богатиря з рейсу на Стамбул має багато вимірів. Один з них - якщо Лукашенко і білоруські спецслужби праві, то Росія вже давно вирішила змінили президента Білорусі та веде відповідну підготовку. Але свою "братську" риторику Лукашенко змінив лише в ході виборчої кампанії. А що ж раніше? Не знав? Знав, але говорив не те, в що вірив? Нехай Олександр Григорович зі своїми заплічних справ майстрами сам обирає варіант відповіді. Обидва погані.

Обидва варіанти гірші. В тому числі для електоральних переспектив Лукашенка. Різкий антиросійський поворот, підстави для якого насправді існують давно, не додав йому популярності серед жителів Мінська і західних регіонів, на яких очевидно і був розрахований, але забрав на сході країни, який, за гіршою українськю традицією, також орієнтований на Росію.

Навіть якщо Олександр Лукашенко зробить чергове "електоральне і демократичне чудо" з прицілом розміняти четвертий десяток років на посаді президента, з лекціями і красномовними виступами по країні він більше не поїздить. Бурхливою, драматичною і, очевидно, недовголітньою буде нова каденція.

Нереформована контрольована ззовні економіка країни змусить Лукашенка знову повернутися до Москви. Москва у відповідь змусить Лукашена до того, що вважатиме за потрібне. Сатисфакція за приниження російських спецслужб і держави буде виплачена повною мірою.

Стан білоруської економіки - це також гірший варіант ситуації в Україні. Білоруське "економічне чудо" та навіювана аж досі українським обивателям з подачі неукраїнських медіа теза про "соціальну стабільність в Білорусі" може швидко виявитися ілюзією. Високі (порівняно) соціальні стандарти Білорусі досить щедро і довго субсидіювалися Росією в обмін на білоруський суверенітет. Тому зараз у випадку різких рухів Білорусь може виявитися без цих субсидій (думаю, що це так чи інакше станеться в найближчій перспективі - "просто денег нет...") і без контролю над своєю економікою (а по суті - частиною економічного комплексу Росії), яка живе винятково за рахунок політики.

Білорусі не буде легко за будь-якого фіналу президентських виборів. Лукашенко мав достатньо часу, щоб все для цього зробити.

Але якщо прагнення змін в Білорусі чудом переможе в демократичний спосіб - ось тоді для нас настане час не те, що групи дружби започатковувати (тут знову ж таки варто дочекатися, поки парламент у сусідів буде обраний за стандартами ОБСЄ), а гроші дружби для білорусів шукати.

Інакше - гірший варіант.

Оригінал