Росія веде боротьбу за розум наших дітей. Ми пасемо задніх

Система освіти відірвана від реальності

Минулі вихідні мережу "зірвало" від ролику випускників київської школи №90 в інстаграмі, де вони негативно відгукувались про кримських татар. Дехто з них навіть заявив, що Крим – російський.

Проблема в тому, хто їм таке вкладає у вуха. Бо прийти до таких висновків у 17 років самостійно – навряд чи можливо.

Це – насамперед російські блогери, на яких "сидять" українські діти (це найрозповсюдженіше джерело інформації для підлітків). Вони не розповідають історій про депортації кримських татар, про їхню роль у боротьбі за територіальну цілісність. Вони у легкій формі показують як відпочивають у "російському" Криму. А де, я питаю, наші проукраїнські блогери для підлітків? Чи ми як завжди - готуємось до минулої війни та жаліємось, що не можемо відновити на окуповані території теле- чи радіосигнал. У той час як на вільних Росія уже веде боротьбу за розум наших дітей на популярних і доступних для них медіаплощадках.

Це – батьки, які інертно сприймають політику на рівні "всі мудаки" і займаються виключно зароблянням грошей.

Це і система освіти, яка часто відірвана від реальності. Де патріотична освіта, яка б була цікава дітям? Більше того, в самій історії часто робиться наголос на протистоянні українців і кримських татар, яке відбувалось декілька століть тому, ніж на спільних речах, наприклад останніх десятиліть. А історія кримських татар взагалі подається відірваною від історії українців. Та і навряд чи ці діти бачили справжніх кримських татар. А частина з них або ніколи не була в Криму, або їздить спокійно разом з батьками відпочивати на окупований півострів і вважає, що сьогоднішній стан - російського контролю над півостровом - це нормально.

Історія кримських татар взагалі подається відірваною від історії українців

Це і фрагментизоване сприйняття дійсності - діти навіть не усвідомлюють, що значать їхні слова. В яку логіку вони взагалі лягають? Просто набір членороздільних (добре, що хоч говорити вміють) тверджень.

Плюс - традиційна вікова відсутність чіткого розуміння причинно-наслідкових механізмів. Підліткам не вистачило розуму зрозуміти, що подібні викладені у соцмережу відео призведуть до такого резонансу для них самих.

І останнє - це боротьба за право бути почутим. Фактично за лайки і коментарі. Без політичних причин. Просто шляхом впадіння в емоційні крайнощі - нецензурщина і негативне ставлення до якоїсь (невідомої особисто їм) ідентичності. А вчили в школі, вдома як стати почутим іншим шляхом? Та ні, навпаки - дорослі самі ділять людей на наші та ненаші ідентичності, самі впадають в емоційні крайнощі. І самі ж не несуть за це ніякої відповідальності.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Віктор Чумак Правник, колишній заступник генпрокурора
Андрій Римарук Ветеран, працівник фонду "Повернись живим"
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Погода