Інтереси українських олігархів і Кремля в дечому збігаються
Про силу держави і кризу зевлади
Мало кому потрібна сильна українська держава. Власне, вона потрібна лише тим українцям, які готові жити за законом. Проте в них також є проблема: надмірно суворі закони, наперед розраховані на їхнє неповноцінне виконання. Так що навіть цим законослухняним доводиться їх періодично обходити. Хтось робить це залюбки, хтось з огидою або від безвиході, але ж.
Натомість слабка українська держава потрібна всім, хто навчився паразитувати на її слабкості - і зсередини самого державного апарату (продаючи свою спроможність вибірково вмикати і вимикати державні функції), і ззовні нього (купляючи послуги перших).
Свавілля представників держави - це не "сильна держава", а якраз дуже слабка
Тут одразу треба зазначити, що свавілля представників держави - це не "сильна держава", а якраз дуже слабка держава, якою її окремі функціонери дозволяють собі крутити, як їм зручно.
Звичайно, лише дуже слабка українська держава влаштовує українських олігархів. А вже Кремль і поготів (тут їхні інтереси збігаються).
Тиск коронавірусу спричинив в Україні системну кризу державного управління
Але держава, яка є комфортно (для можновладців) слабкою в нормальній ситуації, в ситуації кризи починає просто розсипатися. Саме це ми спостерігаємо зараз: тиск коронавірусу спричинив в Україні системну кризу державного управління. На такі навантаження "зевлада" вочевидь не була розрахована.
Питання: як глибоко має впасти Україна економічно і соціально внаслідок сьогоднішньої безпрецедентної управлінської кризи, щоб українські олігархи та громадянське суспільство знову - як у 2014 році - опинилися в одному човні та взялися рятувати державу як таку - тобто, змінили цю калічну "зевладу" на достатньо сильну, щоб впоратися з поточними викликами?
І, головне, як це легітимно зробити у розпал пандемії?
Гадаю, у найближчі місяці ми ще не раз повернемося до цих питань.
