Росію чекає тривалий головний біль

Америка завжди підігравала Росії. Не бажаючи того. Не розуміючи того. Неважливо. Підігравала фактом свого існування як наймогутнішої держави і світового жандарма. Росія мала привід для його стримування і виправдання мілітаризму та войовничого рику.

Будь-який чих світового гіганта дозволяв росіянам занудно нити про приниження і нерівноправність. А заразом давав Кремлю аргументи для перетворення країни в "обложену фортецю", лякаючи населення зовнішнім "ворогом".

Через свої відносини з Америкою — гарантію взаємного знищення, створення страшилок і діалог щодо страшилок — Росія і після падіння СРСР продовжувала забезпечувати претензії на наддержавність. Навіть за приголомшливої асиметрії російських і американських ресурсів.

І тут стався обвал. У Білий дім прийшов президент, який почав трощити не тільки світовий порядок. Трамп, який випірнув з каламуті, підриває основи російської державності, яка багато в чому тримається на передбачуваності Америки, її вірності домовленостям і на згоді бачити в РФ партнера з ядерної "осі". На жаль, становий хребет російської системи висить на американському гаку.

Висунувши гасло "Америка понад усе!", Трамп почав скидати у сміттєвий кошик міжнародні угоди, починаючи від договорів з клімату і торгівлі, іранською ядерною угодою, і закінчуючи відмовою від зобов'язань щодо європейських союзників і зрадою курдів.

Трамп стягнув Америку з трону світового гегемона, обравши для неї роль ковбоя Дикого Заходу. Але відмова від глобального лідерства означає і відмову США від відповідальності та зобов'язань. Розсипається світоустрій, який тримався на американських скріпах і в якому зручно влаштувалися й американські суперники, зокрема Росія та Китай.

Трамп перетворив світову політику на бої без правил. Але якщо він плює на союзників, як він може ставитися до суперників? Більше не можна бути впевненим у тому, як Америка реагуватиме на російські гамбіти. Так, як американці вчинили в Сирії у 2018 році, перетворивши на м'ясо колону російських найманців?

Як взагалі виходити на Октагон за такого розриву у вагових категоріях: ВВП США — $21,5 трлн; військовий бюджет $700 млрд; ВВП Китаю — $14 трлн; військовий бюджет $240 млрд; ВВП Росії — $1,6 трлн; військовий бюджет $60 млрд.

Відмовившись від ролі стража стандартів і правил, Вашингтон переходить до силового диктату там і тоді, коли вважатиме за потрібне. Іронія в тому, що хоча диктат сили є російським засобом політики, Росія не звикла бути її об'єктом. А з якого дива Трампу проявляти люб'язність?

Російські стратеги ще вчора знущалися над беззубою Європою, яка сховалася під американською парасолькою безпеки. Сьогодні кинуті Трампом європейці змушені збільшувати свої витрати на оборону і вчитися думати по-військовому. Чи варто гадати, кого вони вважають основною загрозою своїй безпеці?

Трамп руйнує улюблений принцип кремлівської зовнішньої політики — непередбачуваність. Можна собі дозволити вражати світ несподіваними кульбітами, коли впевнений у реакції слона у світовій посудній лавці. А якщо тепер не вгадати, в який бік він повернеться?!

Ще неприємніше те, що Трампа не цікавлять нескінченні переговори з Москвою про "стратегічну стабільність". Заклик Вашингтона запросити Китай до переговорів про контроль над озброєннями позбавляє Росію підстав претендувати на глобальну і виняткову роль.

Найболісніше для Росії це те, що трампівська Америка будує нову біполярність. Але не з Росією. А з Китаєм. Америка змушена шукати спосіб стримати експансію Дракона, який ожив. не бачачи більше причин зосереджуватися на хирлявому Ведмеді. Всі останні зіткнення Вашингтона з Пекіном — це процес формування суперліги, яка керуватиме світом.

Як у цю модель вбудуватися Росії? На яких правах? Танго потребує двох партнерів. Принизливо сидіти в їхній присутності на приставному стільчику і зображати рівного члена різнобічного трикутника.

Намагатися балансувати між США і Китаєм, створюючи у кожного з них потребу в Росії? Виглядає, як метушня між ногами.

Можна провокувати гамбіти в усьому світі (від Венесуели до Лівії), які виглядатимуть як перемоги. Але якщо поглянути на них з погляду історичної траєкторії, то ці "перемоги" виглядають, як доказ імперського згасання.

Путін, зустрівшись з Трампом, в будь-який момент може його переграти. А той навіть не зрозуміє, що його переграють. Але це не змінює того факту, що Трамп створює для Росії болісну реальність, підриваючи звичні форми її існування на світовому полі.

З огляду на той факт, що Трамп має всі шанси залишитися в Білому домі ще на один термін, Росію чекає тривалий головний біль.

Оригінал