Складні кулінарні рецепти ховають наші мрії

Ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти. Але майже кожен половину свого життя живе, щоб їсти

Ми часто кажемо, що найцінніша "валюта" в житті - це час. Його не купиш і не повернеш. "Не маю часу", "не вистачає часу", "а час звідки брати?"

Ми пояснюємо собі, що через брак часу "не встигаємо" робити зарядку, гуляти, бігати, танцювати, вчити мови, освоїти нові навички і просто відпочивати.

Бо немає нічого більш постійного, ніж тимчасове: "вранці поки всім приготую сніданок", "ввечері після роботи готую їсти для всіх", "у вихідні готую на півтижня наперед" і так - роками-десятиліттями і все життя...

Я роками "варюсь" в дієтологічній "кухні", маю різних пацієнтів, багато з яких - жінки, які хотіли б нормалізувати свою вагу. І я, і вони бачать, наскільки це складно зробити, особливо тоді, коли є робота, сім'я і купа обов'язків. А тут ще треба "ізощряться" з "дієтою", щоб схуднути. Не дивно, що багато зриваються і бігають від дієтолога до дієтолога з надією, може хтось щось скаже "таке", що, нарешті, допоможе.

Кожен з нас знає вислів "ми їмо, щоб жити, а не живемо, щоб їсти". І майже кожен половину свого життя живе, щоб їсти.

Чому ж так відбувається?

Почалося все ще з незапам'ятних часів, коли з'явилися перші кулінарні рецепти.

Ми з дитинства пам'ятаємо, як наші мами записували рецепти різних "наполеонів", "муравєйніків", рулетів та консервацій.

Вдома щонеділі в "порядних" сім'ях, в залежності від регіону, були вареники, пельмені, голубці, відбивні, котлети, бульйони, тістечка, з різними кремами, рогалики з повидлом, які готували довго, довго то все накривали на стіл, а з'їдали за 5 хвилин.

То були часи дефіцитів, і рецепти, відповідно теж були із серії "голь на выдумки хитра" - "ікра" із баклажанів, "ананас" із кабачків, варення із зелених помідорів.

Ті часи, на щастя, минули. ХХІ століття надворі. Золотий час для повноцінного життя.

А ми і далі зависли в часі - перепощуємо рецепти із соцмереж, і далі ліпимо, крутимо, збиваємо і витрачаємо купу неповторного часу на стояння на кухні.

Замість очей близьких людей ми бачимо плиту, каструлі, сковорідки та блендери.

Замість мрії відвідувати студію бального танцю, читання наукової літератури, ріжемо, чистимо, ліпимо. А потім стаємо жертвами кого завгодно, хто може надурити "детоксами" на соках, "диво-супами" і "диво-дієтами" за скажені гроші.

Тепер є можливість скоротити час на приготування їжі. Готуймо просто:

- вживаймо свіже, відварюймо або готуймо у пароварці, поливаючи олією, лимонним соком, посипаємо пармезаном;

- зелень не нарізаємо, а просто кладемо поруч;

- кладемо побільше продуктів відразу на одну тарілку;

- замочуємо звечора крупи, бобові, вранці можемо проварити.

Замість десертів (гранол, навіть здорових фруктових чіпсів, домашньої, без цукру, пастили) - просто порізані фрукти.

На перший погляд це може здатися "та ну, в мене одне життя, я хочу їсти смачно". Бо смачним нам здається все, що довго і складно готується, ми так звикли. Але це лише тому, що стереотипна звичка десятиліть давить на підсвідомість. З часом пройде, якщо фокус уваги переносити на щось корисне.

І це ніяка не аскеза і не гастрофашизм. Це економія часу.

Коли нам буде багато-багато років, наша пам'ять зберігатиме набагато більше моментів часу з тими, хто нам дорогий. Це властивість пам'яті.

І ніколи ми не згадуватимемо, скільки вареників наліпили, чи голубців накрутили, чи пастили насушили.

Я проти кулінарних складних рецептів. І нас самих, і наших дітей потрібно привчати до дуже простої їжі. Бо все інше, як не крути, від лукавого, який краде час нашого життя.

Зекономлений час - це наше здоров'я. Зрештою ми зможемо більше дізнаватися, розвивати наш мозок, приймати правильні кроки в житті, бути фізично міцними, уникнути сили-силенної хвороб.

Це нові ми. Нові люди. Нова країна.

То нічого, що ми - Україна, а не якась там "просунута" Швейцарія: ми можемо почати неймовірно швидкі зміни вже зараз.

Оригінал