Ми втратили Україну, коли погодились на угоду про транзит газу

Не повертається язик сказати, що сторони домовились

Відень та Берлін, на жаль, стали територією здачі національних інтересів України.

19-20 грудня 2019 року ввійде в українську історію, як втрата унікального історичного шансу. Україна могла нарешті звільнитись від газово-транзитного "зашморгу" Росії. Але через недалекоглядних політиків, їхній дешевий популізм, некомпетентність і просто зраду, втратила цей унікальний шанс.

Не повертається язик сказати, що сторони домовились. Бо для цієї ситуації більше підходить інше - українська сторона, стоячи на колінах перед російською стороною, вимолила для народу ще одні кабальні умови по транзиту газу на 5 років.

Кабальними умовами з боку Росії передбачено, що транзит через територію України може бути виключно за таких умов, де:

- українська сторона відмовляється від всіх судових позовів, включаючи штрафи та пені, до Росії на суму, за приблизними розрахунками $22 млрд;

- українська сторона знімає арешти з майна, активів та грошових коштів Газпрому;

- українська сторона відмовляється в майбутньому від будь-яких можливих претензій і позовів по контрактам на поставку і транзит від 19 січня 2009 року.

Такі кабальні умови більше схожі на репарації, які виплачує переможцю переможена сторона. І стиль вимог схожий.

Що пропонують Україні за повну здачу енергетичної безпеки та національних інтересів? Умови, які більш схожі на аферу:

- замість нового Оператора ГТС з Газпромом по транзиту має відносини знову Нафтогаз. Не зрозуміло навіщо було робити анбандлінг?

- замість контракту на транзит з Газпромом, Нафтогаз підписує угоду про організацію транзиту;

- потім з'являється ще один учасник процесу, який визначається угодою про організацію транзиту – Компанія-організатор, такий собі тамада;

- Компанія-організатор підписує транспортну угоду з новим Оператором ГТС (починає нагадувати гру в "наперстки", коли треба уважно слідкувати за руками шулерів), де сторони самостійно визначають впливові параметри (увага!) і відсутність будь-яких штрафних санкцій;

- потім НКРЕКП повинна привести типовий договір на транспортування у відповідність до умов підписаної транспортної угоди. Повне беззаконня! Оператор ГТС має право підписувати договори на транспортування за формою та умовами затвердженими регулятором. А не вказувати регулятору, які повинні бути умови типового договору;

- НКРЕКП ще повинна встановити конкурентний тариф, але тільки такий, який визнає Компанія-організатор. А що так можна? Ну і ще такий тариф буде відповідати рівню тарифів на транспортування в країнах Західної та Центральної Європи. Не зрозуміло, а якщо цей тариф не визнає Компанія-організатор, вважаючи, що в Європі рівень тарифу інший. Регулятор в ролі Попелюшки, тільки без кришталевих черевичків. Хто там говорив про незалежність регулятора? Коли дуже хочеться, то можна "зробити його разом";

- ЄС до 27 грудня 2019 року повинен гарантувати і письмово підтвердити сертифікацію Оператора ГТС, як нового Оператора ГТС України відповідно з нормами ЄС, а також законодавством України у сфері регулювання транспортування газу вимогам ЄС. Нагадую, це вимоги Росії, яка не входить в Енергетичну Хартію, не імплементувала жодного енергетичного пакету і не визнає європейських директив, зате дуже вміє всім виставляти умови;

- українська сторона повинна надати гарантії, що НКРЕКП усе юридично оформить, що захистить інтереси РФ та встановить тарифи, які визнає країна-агресор. Після цього залишається лише публічно поцілувати Росію в дупу;

- НКРЕКП до 29 грудня 2019 року повинна прийняти фінальне рішення про сертифікацію нового Оператора ГТС і про видачу йому ліцензії;

- тоді Компанія-організатор та Оператор ГТС підпишуть типовий договір на транспортування. Де всі умови вони самі собі визначили, немає штрафних санкцій і головне, тариф, найконкурентніший – бачиш і регулятор погодився. А якщо регулятор буде неслухняним і тариф у нього буде неконкурентний, то ми його не визнаємо! Тобто НКРЕКП повинна внести такі зміни в типовий договір, які їй скажуть і конкурентний тариф повинна затвердити тільки такий, який визнає Компанія-організатор. Цікавий ракурс незалежності регулятора;

- після виконання всіх вищезазначених умов Компанія-організатор звернеться за бронюванням наступних потужностей: 2020 – 65 млрд куб. м; 2021 – 40 млрд куб. м; 2022 – 40 млрд куб. м; 2023 – 40 млрд куб. м; 2024 – 40 млрд куб. м.

Якщо Україна виконає всі умови, тоді країна-агресор розгляне можливість поставок газу в Україну по ціні німецького хабу. Але там скоріш за все буде свій перелік вимог і думаю, що він не буде менший за цей.

Тепер зрозуміло, навіщо так складно і незаконно створювали Оператора ГТС. Головна ціль – контроль над грошовими надходженнями за "великий" транзит, щоб усі їх отримувала тільки визначена компанія. У даному випадку Компанія-організатор з непрозорими власниками та країною походження. Європейські компанії ніколи не погодились би на таку відверту аферу, а з країною-агресором це вже не вперше. Ганебний досвід "співпраці" з компаніями Могилевича та Фірташа дуже згодився новообраній владі.

Чи можна було все це зробити законно, прозоро з державницьким стратегічним підходом до національних та енергетичних інтересів України? Можна і потрібно! Але для цього треба влада, яка буде бачити далі своєї власної кишені, буде стратегічно-далекоглядною, професійною і компетентною.

Ніхто не заважав уряду Гройсмана та Гончарука створити законного Оператора ГТС, через передачу акцій Укртрансгазу в управління тому ж Мінфіну. Підписати з європейськими компаніями контракти на транзит на 5-10 років. Тоді сьогодні не потрібні були б ці ганебні перемовини з країною-агресором, не треба було б так принижуватись і відмовлятись від судових позовів, у тому числі компенсацій за втрати на Сході та в Криму, знімати арешт з активів Газпрому і відмовлятись від будь-яких претензій до РФ в майбутньому.

Але тоді контракт і великий прибуток отримав би Оператор ГТС напряму, а всі решта втратили вплив, можливість регулювати, "дерибанити" гроші від транзиту і стали б непотрібними. Влада могла, але не зробила…

Тепер же Росія отримає репарації і повну енергетичну капітуляцію України. Нафтогаз разом з Компанією-організатором отримають повний контроль над грошима за транзит. Новостворений Оператор ГТС так і буде лише залежним виконавцем з постійними збитками і вимогами знову і знову піднімати тариф на транспортування. НКРЕКП може забути про свою незалежність і буде звикати до ролі Попелюшки без кришталевих черевичок. Україна почне свій сумний шлях до втрати статусу країни-транзитера.

Марія Яковлєва, для Gazeta.ua