В Україні 46% секс-працівників зазнають насильства

Легалізація проституції дає позитивні наслідки

Вчора ми всі стали свідками того, що голова комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики і міжпарламентського співробітництва, серед іншого, точно не вміє робити дві речі — берегти таємниці та говорити чесно без примусу. Але цей кейс став гарною нагодою актуалізувати для українського суспільства питання щодо легалізації секс-роботи.

Передусім, важливо зрозуміти, що саме по собі явище надання секс-послуг нікуди не зникне. Головне питання — в якому форматі воно існуватиме. Легалізовано, що передбачає регулювання, визначення правил для усіх сторін, гарантує безпеку та дотримання прав у певних межах, чи "в тіні" — як криміналізоване явище, небезпечне для секс-робітників і людей, які користуються цими послугами, що залишатиметься способом збагачення людей, які "тримають" цей бізнес поза законом.

В такому форматі, який наразі існує в Україні, робота в секс-індустрії залишається вкрай небезпечним явищем. Відсутність будь-якого регулювання робить такий бізнес кримінальним та тіньовим, працівниці та працівники у цій індустрії зазнають фізичного і психологічного насильства, порушення їхніх прав, не мають доступу до належної медичної допомоги чи будь-якого правового захисту.

Оціночна кількість працівників секс-індустрії в Україні складає близько 80 тисяч людей. Ці жінки та чоловіки переважно через скрутні життєві обставини залишаються сам на сам зі своїми проблемами. За даними досліджень в Україні, 46,6% з них зазнавали насильства під час надання послуг за винагороду — словесного приниження, погроз, примушування до безкоштовного надання послуг, побиття чи зґвалтування.

Примушування або вища оплата за секс без презервативу під час вагінального, анального та орального проникнення, велика кількість сексуальних партнерів, заняття сексом, перебуваючи під впливом наркотиків чи алкоголю, та фізичне насильство — основні проблеми, які пов'язані з ризиками для здоров'я серед працівників секс-індустрії.

Ці люди знаходяться у зоні ризику захворіти на ВІЛ, хвороби, що передаються статевим шляхом (наприклад, хламідіоз, сифіліс, гонорею, герпес), мають високий ризик незапланованої вагітності, абортів та викиднів, ризик мати алкогольну чи наркотичну залежність та серйозні проблеми з психічним здоров'ям, як посттравматичний стресовий розлад через випадки насильства.

Виведення проституції з тіні — це запорука забезпечення порядку та безпеки у цій індустрії для тих людей, які надають такі послуги, тих, хто ними користується, та їх регулює.

При цьому важливо розрізняти поняття легалізації та декриміналізації проституції. Перше означає регулювання з боку уряду та визнання роботи в секс-індустрії законною лише за певних визначених державою умов. Регулювання може включати низку методів — від вимог щодо зонування місцевості, де такі послуги можна отримати, та обмеження реклами до обов'язкових та часом примусових медичних оглядів працівників індустрії.

Натомість декриміналізація — це зняття законів та регулювання. За цією моделлю проституція трактується так само, як і будь-яка інша діяльність. Незалежно від методів, прихильники декриміналізації та легалізації мають одну і ту ж мету: гарантувати громадянські права секс-працівників і забезпечити їхню безпеку та соціальну рівність.

Чіткі приклади легалізованої системи в Європі діють, приміром, в Нідерландах та Австрії. У Нідерландах борделі є законними з 2000 року, але лише в тому випадку, якщо вони відповідають чітко визначеним вимогам. Працівники індустрії можуть працювати у певних районах, за межами яких їхні дії вважатимуться кримінальним правопорушенням. Кожен секс-працівник знає свої права, скільки він/вона може заробити грошей та має право за бажанням будь-коли покинути цю діяльність. В Австрії в більшості регіонів вимагають, щоби сексуальні працівники були офіційно зареєстровані. Національна угода передбачає, що кожен секс-працівник повинен проходити щотижневу медичну перевірку та мати цьому відповідне підтвердження.

Країна, яка повністю декриміналізувала секс-роботу, — Нова Зеландія. Згідно з дослідженнями, секс-працівники повідомляють про кращі стосунки з поліцією та збільшене відчуття безпеки. Тут працівники секс-індустрії захищені законодавством про зайнятість і можуть подавати на роботодавців до суду в разі порушення їхніх прав. У кейсі цієї країни декриміналізація не призвела до збільшення працівників галузі, а торгівля людьми не зросла.

Загалом світовий досвід показує, що виведення проституції на легальний рівень дає позитивні наслідки. Серед них — зменшення припливу людей в цю індустрію, запобігання випадкам насильства та торгівлі людьми, покращення доступу до медичної та правової допомоги для працівників індустрії, зменшення тягаря хвороб, та поява джерела додаткових коштів у бюджет, адже легалізація означає сплату податків.

В країнах, де проституція залишається забороненою законом та нелегальною, існує високий рівень насильства, чорний ринок грошей, "кришування" цього бізнесу, повна відсутність прав та безпеки для всіх учасників цієї системи.

Навіть з легалізацією у секс-індустрії залишається досить багато проблем, які різняться за країнами. Правила накладені державою в цій індустрії, можуть створювати дворівневу систему — особливо для тих працівників, які не мають документів, вживають наркотики чи через інші причини не можуть працювати легально. Ці люди шукають можливості працювати в секс-індустрії підпільно, найчастіше в дуже далеких від безпеки умовах.

Сумно, що "народні депутати" і "проституція" в Україні з'являється у заголовках медіа у будь-яких комбінаціях, окрім серйозного здорового діалогу про те, як вивести з тіні ще одну сферу. Намагатись ігнорувати чи зміщувати фокус з цієї проблеми працює у масштабах держави так само шкідливо, як і спроби народного обранця виправдатись замість того, щоби визнати факти. Було б добре, якби можна було накласти табу на тупість і недалекоглядність, але, на жаль, у політиці так не працює.

Оригінал