Футбольна збірна України не має передумов для розвитку

Буде добре, якщо залишимося на нинішніх позиціях

2019 футбольний рік став вдалим для збірних України. Двадцятирічні перемогли на Кубку світу в Польщі. Національна збірна виграла групу у Португалії та Сербії достроково і зіграє на Євро-2020. Але треба обійтися без ейфорії.

Безперечно, що у нас зараз сильна національна команда. Підібралася цікава та талановита молодь - Зінченко, Миколенко, Яремчук, Циганков. На піку форми П'ятов, Степаненко, Ярмоленко. Виходить поєднання молодості та досвіду. З таких ситуацій потрібно витискати максимум.

Зараз такі тенденції у футболі, що успіху досягають ті збірні, які якраз мають досвід. На останньому Кубку світу в складі хорватів грали Модрич, Манджукич, Ракитич. Португалія виграла Євро-2016, маючи у своєму складі низку досвідчених футболістів. Коли тобі вже за 30 років - ти дуже серйозно ставишся до кожного матчу. Це відкриває перед збірною нові можливості. Клубний футбол молодіє, а футбол збірних стає дорослішим.

Але потрібно також не забувати про слабкі місця. У 2013 році збірна України вже перемагала Францію - 2:0 в стикових матчах до Кубка світу. Тоді теж говорили багато хороших слів на адресу національної команди. За декілька днів поступилися в Парижі - 0:3. Збірна Франції була сильніша по гравцях і за грою, але не мала такої переваги у статистиці, як Португалія у понеділок. Тому реальність завжди має бути присутньою.

Андрію Шевченку вдалося створити хорошу атмосферу всередині команди. Колективна гра підкріплена емоційною впевненістю у власних силах. Це мені нагадує Хорватію на Кубку світу-2018, коли були лідери та індивідуальна майстерність з однієї сторони, а з іншої – колективний і дисциплінований футбол. Команда Шевченка розкутіша, ніж це було за Блохіна і Фоменка.

У відбірковому циклі до Євро-2020 в складі збірної України грали двоє натуралізованих гравці – Мораес та Марлос. Однозначно важко оцінити їхню роль в команді Шевченка. Я не прихильник так званої натуралізації. Ці гравці не зіграли ключової ролі у вдалих виступах збірної України. Тим паче, вони вже доволі вікові. Але принесли конкуренцію. Це важливо.

Багато говорять, що важливе значення у збірній України мають помічники Андрія Шевченка. Але хто ж їх обрав та запросив до команди? Італійський стиль футболу нам більше підходить, ніж іспанський. Саме запрошення італійців Тассотті та Малдери має вагоме значення. Вони працюють над побудовою правильної тактики, ретельно вивчають суперника. Спростили гру збірної, відійшовши від непотрібних моментів.

У відборі було три ключових гри. Непогано розпочали з Португалією. Під кінець гри навіть могли вирвати перемогу. З Люксембургом у гостях проявили характер, і талан був на нашому боці. А вже перемога у Львові над Сербією дозволила повірити в те, що ми можемо стати першими у групі та навіть випередити чемпіонів Євро-2016 португальців.

Збірна досягла максимуму свого розвитку. У нас немає глибини складу. Після замін всі уболівальники України завмирають, не розуміючи, чого чекати від нових гравців. У нас не так багато кваліфікованих футболістів. Є позиції, де є проблеми. Насамперед, флангові гравці. З лівого флангу Миколенка пройшло багато атак в матчі проти Португалії. Тому нинішній рівень потрібно утримати. Є великі сумніви, щоб команда йшла вгору. Але і залишитися на нинішніх позиціях – буде добре.

Олег Федорчук, для Gazeta.ua