Київ стоїть до Дніпра дупою. Наша набережна – пам'ятник жлобству

Мер міста – не самостійна фігура, а найнятий виборцями менеджер

Хочу, щоб Київ нарешті повернувся до Дніпра обличчям - як і будь-яке європейське місто. Лондон, Берлін, Париж, Будапешт, Амстердам, Рим - прикладів чимало. Зараз Київ повернутий до річки дупою. Місто ховається від Дніпра за пагорбами. Йдеться, звісно, не про те, щоб ці пагорби, по суті – обличчя столиці, забудувати бізнес-центрами та елітним житлом. Ні. Мовиться про Дніпровську набережну.

Дніпровська набережна (та, що на правому березі Дніпра) – пам'ятник корупції і недоумкуватості – всіх, без винятку, київських мерів за всю їхню каденцію і всю їх історію існування. Дніпровська набережна абсолютно безлика, окупована потворними промзонами, померлими заводами і закинутими ресторанними баржами, уздовж таких же безликих кам'яних доріг і тротуарів. Ця набережна – пам'ятник неробству, хаосу і жлобським договірнякам як основі розвитку міського середовища.

Дніпровська набережна – пам'ятник корупції і недоумкуватості – всіх, без винятку, київських мерів

Хотілося б там побудувати унікальний проект, подовживши паркову зону пагорбів, пустивши Набережне шосе крізь тунель, закривши проїжджу частину повністю, а власне берег перетворити на красивий живий променад – з причалами, веломаршрутами, ландшафтними оазами і місцями відпочинку. Наш київський аналог знаменитої The Queen's Walk, що на південному березі Темзи. Таким чином, окресливши пагорби, які є обличчям столиці, і власне Дніпро, який за всіх часів був самою суттю української історії. Зберігши проїжджу частину, як одну з основних міських трас.

Знаєте, у мене таких тем не один десяток. Я не урбаніст, але багато подорожую світом і бачу, як стрімко змінюються міста. Щоразу, коли потрапляєш в якесь європейське або американське місто, дивуєшся кількості ремонтних точок – муніципальна влада постійно щось ремонтує, поліпшує. Змінюють знаки, латають дороги, чистять магістральні каналізації, оновлюють автобусні зупинки тощо. Причому роботи ведуться цілодобово і завершуються по можливості швидко, оскільки всі усвідомлюють, що місто – це живий організм, і ремонт в одному місці моментально створює затор в іншому, що провокує ланцюгову реакцію.

Хто живе або бодай прокидався в центральних районах Лондона, Берліна, Парижа чи Нью-Йорка – майже щоранку, крім гаміру автомобілів, чує звук відбійного молотка десь неподалік. Це звук міста, цивілізації. Міська влада лагодить місто, підтримуючи життя величезного і складного механізму.

Десятиліттями може пролежати провалений тротуар на центральній вулиці

А в нас звук відбійного молотка не чутний ніде. У нас десятиліттями може пролежати провалений тротуар на центральній вулиці. Роками відсутні люки на міських дорогах. Місяцями може стирчати пожухлий бур'ян, що росте замість газону в скверах.

Я не знаю, хто зрештою стане наступним мером Києва. Напевно, ним стане успішна людина. Просто в моєму розумінні мер міста – не самостійна фігура, яка робить все, що йому спаде на думку. Захоче – зробить щось, не захоче – не зробить. Захоче – приїде на велосипеді, не захоче – дістанеться крокодилом. Мер – це найнятий виборцями менеджер, щодня реалізує стратегію міста. Яка бодай має бути. Не кажучи вже про тактику.

І ще мені достеменно відомо, що успішним є той, хто може побудувати щось міцне з тих цеглин, які були кинуті іншими.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Остап Українець Письменник, перекладач
Максим Кияк Експерт Ради зовнішньої політики "Українська призма"
Тарас Чмут Голова правління "Українського мілітарного центру"
Надія Романенко Керівниця проєкту з дезінфомоніторингу Texty.org.ua
Тарас Антипович Письменник, сценарист
Погода