Люди самотні як ніколи. Соціальна нерівність зростає

Помітили скільки агресії довкола останнім часом?

Я не пишу про політику, а намагаюся концентруватися на якості життя, бізнесу, інноваціях та креативних сферах. Я такий, який є — зі своїми злетами та падіннями, помилками та вірними рішеннями, успіхами та невдачами. Нікого не вчу, не вигадую історії з життя і не будую собі ореол ідеальної людини, успішної у всьому. Таких зараз довкола вистачає і без мене.

Але сидить середньостатистичний обиватель на дивані та мотає стрічку фейсбука (або як він там зараз називається). А в ній — міністр пише про свої заслуги, депутат — про свої перемоги, мільйонер — про свої мільйони та селебриті — про своїх шанувальників. Усі публікують власні історії успіху. І здається, що все це поруч, на відстані витягнутої руки, одного коментаря. Все на одній лаві, в одній пісочниці.

Спотворена картина підміняє справжню. Проблема спотвореного сприйняття подій, що відбуваються у світі, — це серйозна сучасна хвороба всього людства, і не тільки наша. Сучасна мережа дала можливість створювати віртуальні соціальні кластери, які ділять людей за сферами інтересів, а не за рівнем доходів, як це було раніше. Люди збиваються у групи з близькими за духом та потребами. Постійна комунікація з близькими за духом породжує хибне відчуття динаміки навколишнього світу, створюючи ілюзію єдності у різноманітті.

Але насправді життя складається з нудних подій, у яких нічого особливого не відбувається. Однак за допомогою соцмереж картинка сильно спотворюється. Люди бачать лише те, що вражає, сприймаючи світ із великою перевагою негативу та сенсаційного позитиву.

Насправді, це не так. Напевно, зараз люди самотні як ніколи. У світі зростає соціальна нерівність, причому не лише між людьми, а й між цілими країнами. І ця нерівність досягла такого рівня, що одні витрачають мільйони на клацання пальця, а інші втрачають здатність заробляти на життя. У певному сенсі люди зараз заново переживають перерозподіл за соціальними нішами.

І від цього у багатьох їде дах. Тому що їм здається, що світ плаский. З одного боку, одна за одною пропливають історії успіху. З іншого боку, у реальному житті все складається далеко не так вдало. І тим більше яскраво. У свідомості людини виникає та зростає потік розчарування. За яким слідує колективний шеймінг, ненависть та агресія.

Помітили скільки агресії довкола останнім часом?

Наш світ дуже змінився за останні роки. Один чернець у Непалі сказав, що головний шлях людини — досягти гармонії із самим собою. Поки її немає — вона в дорозі. Так було, є і буде ще сотні років. Гармонія — це не щось міфічне і невловиме. Просто у кожного вона своя і шлях у кожного теж свій.

Мені, наприклад, теж часто бракує гармонії. Хоча я знаходжу її у своїй сім'ї — із дружиною та донькою. Я обожнюю, коли у нас у команді все виходить, але за всім цим стоїть колосальна кількість щоденної нудної рутини. І ще, звичайно, я знаходжу гармонію в горах, на які я піднімаюся.

Сиджу часом у наметі базового табору, читаю новини, серед яких висмоктані з пальця байки та історії успіху made in Ukraine. Розумію, який у нас у суспільстві надлом, яка колективна травма, коли люди не хочуть бути самими собою. І мені сумно і легко одночасно. Тому що я знаю, що тільки-но підніму очі — я побачу перед собою схили білого велетня при світлі сонця, який тут стояв, стоїть і стоятиме вічно.

Моя історія — це історія шляху.

Оригінал