Ердоган остаточно махнув рукою на Захід і розвернувся в сторону Москви

Інцидент, що дозволив перевернути весь стіл руками самих гравців

Уже кілька разів чув фантастичну казку про те, як злісний Путін всіх переграв і змусив Ердогана придбати російські зенітно-ракетні комплекси С-400.

Прямо так і бачу, як він його змушував купувати і протистояти всьому блоку НАТО і США. По ходу, пустив у хід перстень Саурона і чарівний палантир.

А тепер я розповім одну історію.

Усе почалося в листопаді 2015 року. Турки збивають російський літак Су-24 на кордоні Туреччини й Сирії. Відносини Москви і Анкари доходять до сказу.

Що роблять Штати і країни НАТО?

Правильно. Аби не допустити конфронтації з Москвою, Захід заявляє, що російський Су-24 був у сирійському повітряному просторі, коли його збили. Це версія повністю суперечила офіційній версії Анкари.

Далі більше. У Штатах вирішили, що Туреччина надмірно реагує на "незначні порушення". Мовляв, ну порушили, ну ок, але навіщо було збивати? Не треба нам цього.

На цьому все не закінчується. НАТО дуже повільно реагують на запити Анкари допомогти їм, і відзначають "агресивність дій Туреччини у відповідь на ситуацію зі збитим літаком".

Потім взагалі відбувається щось неймовірне. Захід починає використовувати каламутну інформацію про перекидання до Сирії російських ЗРК С-400 як привід, щоб не йти на конфронтацію з РФ і не допомагати Туреччині. Мовляв, там страшні системи, тому давайте всі заспокоїмося.

Далі включилися Німеччина, Франція та країни Бенілюксу. Вони зробили вирішальний удар - заявили, що Туреччина не може розраховувати на допомогу НАТО, а Альянс не може дозволити собі бути втягнутим в турецько-російський конфлікт.

Іншими словами, прощавай, стаття 4 Статуту НАТО.

Вишенька на торті. За місяць до інциденту, США і Німеччина забрали з території Туреччини свої протиракетні комплекси "Patriot". А далі - просто геніальний таймінг від адміністрації Обами.

Не встиг цей інцидент "охолонути", як США встановлюють зв'язок із сирійським курдським рухом і починають його забезпечувати зброєю, грошима і технікою заради своїх ефемерних, міфічних цілей в Сирії, яких вони самі не розуміють.

Домовившись з турками про те, що курди не перетинатимуть річку Євфрат, вони в наступному році порушують угоди, коли курди захоплюють місто Манбідж.

Що робить Туреччина після цілої серії таких "переконливих" сигналів?

Почухавши ріпу, Ердоган махнув рукою і розвернувся в сторону Росії, пішовши на зближення з Москвою заради запуску військової операції в Сирії у відповідь на політику Вашингтона.

Після невдалого військового перевороту в липні 2016 року, Туреччина остаточно розчарувалася в своїх західних союзниках, і вирішила, що угода з РФ - не така вже й погана ідея.

Купити С-400, щоб зам'яти справу збитого Су-24 і вторгнутися в Сирію? Чудова ідея!

На той момент у Штатах і НАТО ніхто нічого навіть не сказав. Питання С-400 особливо нікого не хвилювало - в США були вибори, всім було начхати, а санкційного закону CAATSA (Закон "Про протидію суперникам Америки шляхом санкцій" діє з січня 2018 року. Спрямований проти тих, хто торгує з Росією, Іраном, Венесуелою і Північною Кореєю. - Gazeta.ua) не було і в помині.

У Вашингтоні до кінця 2018 року ніхто всерйоз не вірив, що Туреччина дійсно купить С-400. А в Туреччині не вірили, що Штати введуть санкції.

А потім приходить Трамп, і починає тупо тиснути, примушуючи турків просто так кинути росіян, забити на проблему курдів і купити дорогу американську зброю.

Завіса. Ось і вся історія.

Прекрасний урок міжнародної політики і одного інциденту, що дозволив перевернути весь стіл руками самих гравців.

Оригінал