Сліпота світу до української ідентичності – прояв недалекоглядності

Братерство здобуває реванш

Свобода, рівність, братерство - три цінності Французької революції. Ці три слова визначають головні лінії політичної конкуренції сучасності.

Після Другої світової війни по цей бік залізної завіси залишилася тільки рівність (і то примарна). Свободу і братерство (ідентичність) знищили. По той (західний) бік залишилося трохи більше: рівність і свобода. Братерство відсунули в ігнор.

Конкуренція свободи і рівності у західному світі після 1945 – це конкуренція лібералів і соціалістів, свободи і рівності. Тобто капіталізму і його соціал-демократичних чи християнсько-демократичних корекцій (welfare state, перерозподіл благ, соціальна ринкова економіка).

Але по обидва боки залізної завіси забули про третю цінність: братерство. Зараз вона здобуває реванш. Тому скрізь – повернення теми ідентичності. Не тільки у правих чи популістів – а й у лібералів та лівих.

Ідентичність (тобто відчуття спільноти) сама по собі – це ані добре, ані погано. Це нормально. Її повернення сьогодні – природна річ, після десятиліть ігнору. Але питання в тому, що з нею робитимуть. Бо вона може вести до ксенофобії, а може вести до нового відчуття солідарності.

Питання в тому наскільки вона зможе буде толерантною, наскільки до неї можуть бути толерантними, наскільки за поверненням ідентичності не будуть забувати про загальнолюдські цінності.

Той факт, що деякі західні спостерігачі сліпі до української теми ідентичності, свідчить про їхню недалекоглядність не тільки щодо нас, а й щодо самих себе.

Текст є постом автора у мережі Facebook і не написаний спеціально для Gazeta.ua. Передруковується з дозволу автора

Оригінал