Стабільність гривні свідчить про наближення смутних часів

У доларах і євро в українську економіку інвестувати не можна

І хоча нещодавно я вже писав про неіснуючий фондовий ринок в Україні, останні події на політичній арені країни з новою силою змушують журитися про нерозвиненість української фінансової системи. Якби ми мали справжній ліквідний ринок з різноманітністю інструментів, ми за його реакцією швидко визначили б "Who is who?" у політиці, і не довелося б людям дарма обзиватися в фейсбуці, - пише Іван Компан для NV.ua.

Але, як не крути, а поки єдиним масовим ринковим фінансовим інструментом в Україні є гривня, і саме її курс по відношенню до долара сприймається людьми, як найоб'єктивніше відображення дійсності. І, якщо глянути на табло обмінників, то поточна ситуація і майбутні перспективи виглядають просто блискуче. Судячи зі стану валютного ринку, всі заяви нових і старих лідерів, повернення біженців і призначення "нових облич" на високі посади, що відбулися протягом останніх місяців, повністю відповідали очікуванням українського народу.

На перший погляд, що ж тут дивного, адже за те, що відбувається, проголосували майже три чверті виборців, а це доросла активна частина населення країни, від якої, власне, і залежить її майбутнє.

Але, якщо так, то як тоді бути з твердженням, що саме чверть, яка не голосувала за нового президента, є творцем і володарем всіх матеріальних багатств країни? Я маю на увазі той самий принцип Парето, про який останнім часом всі стільки говорять. У застосуванні до нашої ситуації він свідчить, що 20% населення створює 80% усіх багатств. Саме вони, згідно з поширеною думкою, голосували проти нового президента, тепер незадоволені тим, що відбувається і з тривогою дивляться в майбутнє. А, отже, мають без зволікань узяти всю готівкову гривню у скриньках і на рахунках і поміняти на долари. Тим більше, що в наші дні, в хороших банках, online сервіс з обміну валюти працює чудово — швидко і без жодних ризиків.

Як ви самі бачите, цього не сталося. Можна заперечити, що стабільність гривні допомогли зберегти зовнішні, більш значущі чинники. Частково так: "заробітчани" гроші шлють справно, кон'юнктура на дуже важливих для України сировинних ринках в останні місяці цілком сприятлива, спрацювала горезвісна сезонність, а інвестори в ОВДП принесли в країну купу валюти.

Все це, звісно, правильно, але якби населення, нехай навіть 20%, але те, що контролює 80% багатств, рвонуло в бік обмінника, то ніякі високі ціни на сировину нікого б не врятували. Як не врятували в 2014 році. А зараз, ви самі свідки, навіть спроби бігти до обмінника не було. Тиша, гладь і повна впевненість у завтрашньому дні? Виходить, що і та чверть, що проголосувала проти, насправді "за". Який цинізм! Невже однією рукою чорнять у фейсбуці нову владу, а іншою підписують договори на гривневі депозити в українських банках?

Звучить дивно і мимоволі трансформує принцип Парето в те, що 20% українців є носіями 80% лицемірства, в чому я дуже сумніваюся. Найімовірніше, до обмінника просто нема з чим бігти.

Ні, гроші є, але неактивна більшість заможних, найімовірніше, вже давно обміняла гривні на долари, вважаючи за краще не ризикувати. Якісь суми в місцевій валюті на депозитах і в панчохах, звісно, залишилися, але ними ринок не перевернеш, та й заради дрібниці метушитися не хочеться. Більш інвестиційно-активні громадяни, що керуються жадібністю і не відають страху, вклалися в ОВДП, обсяг яких зростає завдяки небаченій у своїй безвиході щедрості українського уряду, що бере в борг під шалені відсотки. Ризиковано, звісно, але за таку прибутковість можна і понервувати. Головне, встигнути втекти з-під уламків піраміди.

Тож далеко не факт, що нинішня стабільність гривні — реальне відображення того, як люди ставляться до ситуації в країні. І, якщо версія про те, що шухеру в обмінниках немає тільки тому, що всі вже давно підготувалися, обмінявши старі запаси на долари, а нові запаси просто не створюються, то, на мій погляд, це вже саме по собі "шухер". І свідчить він про те, що з середнього класу ніхто в реальний сектор інвестувати не має наміру. Тому що в доларах і євро в українську економіку інвестувати не можна, в них можна тільки перечікувати смутні часи.

А якщо заможний клас чекає смутних часів, то, найімовірніше, вони і настануть. А тоді, все це мудрування ні до чого. Для виживання важливо лише одне: "Дасть МВФ в борг чи ні?". Хоча з огляду на нову реальність це питання, схоже, може змінитися на: "А чи не послати нам МВФ?". Напевно, щоб швидше розпродатися за копійки, на радість олігархам. Ну, а в цьому випадку, все, взагалі, простіше простого, або, як зволить висловлюватися нове покоління реформаторів, "ізі пізі лемон сквізі".

Передруковується з дозволу автора