Терміново потрібна Супрун у сферу освіти

З фундаментальними знаннями у нас справи геть кепські

Цікаво спостерігати, наскільки швидко змінюється світ, а разом з ним і професії, що дозволяють досягнути фінансового успіху. Україна теж не стоїть на місці, і за останні чверть століття нам довелося спостерігати злети і падіння популярності абсолютно різних спеціальностей, - пише Іван Компан для NV.ua.

Як престижно було працювати в комерційному банку на початку 90-х! А якою удачею вважалося потрапити в тоді ще "велику шістку" найбільших міжнародних аудиторських компаній, що стала важливою віхою в розвитку багатьох тисяч професійних кар'єр. Приватизація і поява ринку цінних паперів піднесла до небес престиж інвестиційних банкірів. А пам'ятаєте, скільки хлопців і дівчат гордо "виходили в степ донецький", допомагаючи олігархам освоювати гірничо-металургійний та енергетичний сектор країни? А потім, одразу, після глобальної кризи, ситуація змінилася і на зміну лощеним менеджерам у ладних костюмах і дорогих годинниках прийшли неформальні "айтішники" у рваних джинсах, які заробляють, як виявилося, чималі гроші, та ще й чесною кваліфікованою працею. Що ж далі?

Напевно, найлегше відповісти на це питання, глянувши, що відбувається на розвинених ринках. Зрештою, ми прекрасно розуміємо, що Україна далеко не законодавець мод у процесі глобальної еволюції. На нинішньому етапі розвитку наша задача максимум – це зуміти ефективно інтегруватися в процеси, що розвивають людство і роблять його багатшим, як на рівні країни, так і окремих індивідуумів.

Так що ж це за галузі, які дозволять людям розбагатіти? Згідно з дослідженням Capgemini, однієї з найбільших у світі консультаційних компаній, у наступному десятилітті найбільша кількість мільйонерів з'явиться в фінансовому секторі, що, власне, не викликає особливого подиву. Хоча інтуїтивно, пальму першості хотілося б віддати сектору інформаційних технологій, який наступає фінансистам буквально на п'яти. Наступні місця в ієрархії високооплачуваних посіли, відповідно, охорона здоров'я, індустріальний сектор і нерухомість. В принципі, така розстановка не сильно дивує, враховуючи, що людству потрібно десь жити, лікуватися і користуватися різними механізмами, що роблять життя комфортнішим.

Як це все екстраполюється на українську реальність, і чи готові ми найближчим часом боротися за місце під сонцем у зазначених галузях? На мій погляд – ні, хоч як прикро це звучить. Причина проста! Всі перераховані галузі наукомісткі, і щоб у них досягти успіху, потрібні фундаментальні знання. Ну, можливо, це в меншій мірі стосується операцій з нерухомістю. Але навіть, щоб заробити на нерухомості, мало створити невичерпну пропозицію, як в Києві. Потрібен попит, який насамперед генерують вищеперелічені галузі, як це сталося в Лондоні, завдяки фінансовим ринкам, Сан-Франциско, сусідньому з Кремнієвою долиною, Клівленді, який став центром світової кардіохірургії або Сіетлі, з його Боїнгами.

А ось з фундаментальними знаннями у нас заковика. Щиро кажучи, у нас з багатьма речами заковика, але, якщо якісь галузі все-таки більш-менш реформуються, то з освітою і наукою справи геть кепські. Як демонструє історія, системне здійснення реформ – це не наша сильна національна риса, а ентузіазму Заходу, на жаль, вистачає, переважно, на три основіні чфери: НБУ, Нафтогаз і МОЗ. Цілком логічно. З погляду західних стратегічних інтересів ми повинні бути ситі, здорові і платоспроможні, що забезпечить стабільне і стійке становище для держави, що слугує буферною зоною між "російським" і цивілізованим світами. Для досягнення цієї мети високі технології не потрібні, а культура і наука можуть навіть зашкодити.

Чи зміниться ситуація за новообраного президента і майбутнього парламенту? Дуже хотілось би. Чи реальні такі бажання? Невідомо, оскільки планів нового лідера ніхто не знає, цілком імовірно, і він сам. Чи є в новій президентській команді і майбутній парламентській кандидати на роль Гонтаревої, Супрун або Коболєва, але в сфері освіти? Може і є, але поки їхні імена тримають у таємниці. Напевно, бояться, щоб американці або китайці не переманили. Ті ж члени новопрезидентської команди, які на виду, навряд чи розуміють цінність фундаментальної освіти, адже їхній власний досвід досягнення успіху переконливо доводить, що в індустрії веселих і кмітливих в ньому немає необхідності.

Отже, тлумачачи звіт Capgemini на український лад, можемо з великим жалем припустити, що в наступному десятилітті, як і раніше, найбільша кількість мільйонерів з'явиться в середовищі чиновників, силовиків і наближених до них комерційних структур. А, якщо такий прогноз не влаштовує, тоді терміново потрібно шукати "Супрун від освіти", адже без цього шансів змінити українську версію перспективних професій, а разом з нею і майбутнє України, просто немає.

Передруковується з дозволу автора