Чому юристи з українськими дипломами їдуть сантехніками у Польщу

Якщо нічого не змінити, доведеться завозити професіоналів з інших країн і це буде катастрофа

Середня професійна освіта майже знищена. Профтехучилища теж. Система професійно-технічної освіти потребує осучаснення.

Насправді ці заклади, давали не тільки професійні навички, а ще й теоретичну базу, яка необхідна працівнику. До Жовтневого перевороту 1917-го року, робітник вважався представником технічного класу. Він ніколи не був плебсом. Сучасний Захід пройшов шлях, коли працівники на виробництвах складали середній клас. У розквіт Сполучених Штатів працівник заводу утримував будинок, мав кілька машин. Людина, яка фахово може виконувати свої обов'язки, не є пролетаріатом.

У нас в країні є явище - працюючий жебрак. Зарплата людям важкої праці сплачується на рівні прожиткового мінімуму. Так не може бути. Маємо змінити ставлення до робітника. Це не люмпени, це середній клас. У них має бути освіта, можливість постійно оновлювати навички. Треба брати за основу систему майстер-класів - коли за два-три тижні можна отримати навички, яких не вистачає. Це має робити держава. Більшість соціальних потрясінь стається, бо популісти апелюють до працівників, як до люмпенів. Вони говорять, що бідняцтво - це їх доля. Але це не так. Коли держава вирощує з працівників праці середній клас, це призводить до зміцнення країни.

Держава має вкладатись у робітників, щоб не втратити молодь. Є багато країн, де є високі технології і можна купити будь-який "айпод". Але виробити його немає кому.

Це питання не у професійній освіті, а в тому що, нам не вистачає оновлення. Потрібно переорієнтувати всю державну філософію зі споживацтва на виробництво.

Низьке ставлення до робітників - це погана робота профспілок. Це питання до громадянського суспільства.

Ті юристи, економісти, які платять гроші за дипломи, отримують освіту, їдуть працювати сантехніками в Польщу. Щоб це змінити потрібно підвищувати повагу до професії. Сюди мають зайти підприємства, де висока додана вартість. Ми постійно носимось з тим, що наша країна аграрна. Але вартість одного iPhone вища, ніж кілька тон пшениці. Це про те, що важливіше. Країна, щоб мати сільське господарство, повинна його дотувати. Звідки? Тільки з продукції високої доданої вартості. Попит на велику кількість підприємців шалений. Треба давати зелене світло.

У нас з'являється олігарх, який виробляє курятину чи яйця, має гроші, і все - він монополіст. Маємо кілька великих виробників цукерок на всю країну. У країнах Європи маленькі фабрики працюють у кожному містечку. Розвиток малого і середнього бізнесу - це питання держави. Якщо людина наймає працівника, платить йому зарплатню, то держава має це вітати, а не карати. Одна людина створює робоче місце, інша - працює. Держава при цьому не має платити ні пільг, ні субсидій.

Кожен з нас в цьому зацікавлений. Так перетворимо Україну з пострадянської країни в сучасну європейську. Тоді починає розвиватись все. Якщо цього не буде, то Україна перетвориться в країну третього світу.

Лариса Волошина, для Gazeta.ua