Найцінніша мовна звичка американців – мовчання

Варто запозичити

У звичайному, повсякденному житті американців є кілька мовних звичок. Вони, якщо не полегшують життя, то, щонайменше, додають до нього позитиву.

В Америці прийнято робити компліменти абсолютно незнайомим людям - на вулиці, в магазині, в метро, словом, де завгодно. Будь-який перехожий може посміхнутися і сказати: "Класна сумка". Або "Відмінні туфлі! Де ви їх купили?", - пише Ксенія Туркова для "Голосу Америки".

Тут розсипають компліменти, не шкодуючи. Практично кожен день чую щось добре від незнайомців: про прекрасного кольору сукню, яка мені дуже пасує, зачіску, предмети одягу і взуття, про свого сина.

Одним це може здатися чимось вимушеним, як нібито "фальшива американська посмішка". Іншим - порушенням особистих кордонів: з якого дива незнайома тітка хвалить мої туфлі? Я ж у цьому жанрі повсякденної мікропохвали бачу тільки хороше. Поспішаєш на роботу в поганому настрої - раптом бачиш посмішку і чуєш щось приємне про себе. Це зігріває!

Ще одна мовна звичка - це побажання гарного дня, ранку, вечора. Загалом - будь-якого часу доби. Не випадково, прощаючись, американці часто говорять: "Have a good one!". Це як "доброго дня", тільки без "дня". Тобто не уточнюється, про який саме відрізок часу, подію, або вид проведення часу йде мова. Що б ви не робили - нехай все буде добре!

Мовну звичку номер три в списку назву умовно "сполучна ланка". Коли зав'язується "small talk" – невелика повсякденна розмова – американський співрозмовник часто намагається знайти між вами щось спільне. Наприклад, водій Убера запитає, звідки ви, а ви скажете: "з України". Будьте впевнені: він тут же знайде щось спільне: чи сусід в нього з України, чи колега, чи сам там колись був.

На "сполучну ланку" схожа ще одна звичка - відгук. Якщо ви розповідаєте щось американцеві, він обов'язково буде демонструвати, що слухає. Буквально через кожні кілька секунд вимовлятиме слова-сигнали: "круто!", "що, правда?", "ось це так!", "здорово!", "ох, як шкода". Арсенал цих слів дуже великий. Така звичка дозволяє не відчувати себе самотнім у бесіді.

Чи не найважливіше в розмові - те, про що мовчать. Це звичка не ставити безтактні питання, які порушують особисті кордони: скільки ви заробляєте, чому досі не заміжня, чому немає дітей або коли заведете другу, чому ваша дитина без шапки, навіщо ви дозволяєте йому щось шкідливе і як ви його взагалі виховуєте? Випадковий попутник або сусід не буде, бризкаючи слиною, доводити, чому треба любити того чи іншого політичного діяча.

Загалом, одну з найцінніших мовних звичок американців, як це не парадоксально, я б визначила, як мовчання.