До розміщення баз НАТО маємо 5 років. Поле для маневру знайдемо

Попри вибори – напрям розвитку країни лишиться прогнозованим

Закріплення в Конституції курсу на НАТО і Євросоюз радує. Так, це нічого не гарантує і не забезпечить прискорену інтеграцію в ці структури. Але з іншого боку, навіть при радикальному переформатуванні парламенту чи збільшенні кількості депутатів у проросійських фракціях - найближчим часом 300 голосів у них не вимальовується. Статистика показує стабільне зростання пронатівських і проєвропейських настроїв, тож підстав говорити про зворотню кон'юнктуру для особливо нестійких і "гнучких" політиків - теж не доводиться.

Звісно було би краще прописати цей "стратегічний євроатлантичний курс" у загальних засадах Конституції, але тут впираємось у невизначеність питання проведення референдуму в умовах 5-го року війни.

Також позитив - виключення з Конституції пункт 14 розділу "Перехідних положень" про використання вже існуючих на території України баз на основі ратифікованих Радою договорів. По факту це норма-анахронізм, яка існувала виключно під російські бази в Криму. Саме через цю норму стало можливим укладення угод про перебування Чорноморського флоту РФ у Криму в 1997 і 2010 ("Харківські угоди"). Логічно, що після звільнення Криму питання перебування російського флоту не стоятиме, хоча й за умови воєнної поразки чи дипломатичного витіснення з Криму - вони би (Путін чи навіть гіпотетичні російські ліберали) могли завити щось типу: ми по бєзпрєдєлу денонсували "Харківські", але флот то треба кудись діти - давайте думати про нову угоду.

Тепер навіть ця теоретична можливість виключена. А коли дійде до розміщення баз НАТО - є достатньо поля для маневру. Тим паче при найоптимістичніших прогнозах до цього моменту ще років 4-5 точно є.

Ухвалення законопроекту №9037 - більш символічний, але правильний і позитивний хід. Заодно і демонстрація нашим західним союзникам, що попри вибори - напрям розвитку країни лишиться більш-менш прогнозованим.

Оригінал