Чи є майбутнє в української залізниці?

Відкрите звернення до прем'єр-міністра України Володимира Гройсмана

Шановний Володимире Борисовичу, 2018 рік був складним і непрогнозованим для представників найбільших галузевих об'єднань підприємств промисловості та аграрного комплексу України. Підприємства, які дають державі більшу частину валютної виручки від експорту своєї продукції і від роботи яких залежить наповнення державного бюджету України, стабільність національної валюти, - стали заручниками залізничного вантажоперевізника АТ "Укрзалізниця", який неспроможний вчасно та якісно доставляти їхні вантажі.

Становище української залізничної компанії-монополіста, яка перевозить 65% вантажів та 50% пасажирів у державі, буде лише погіршуватись. Головна причина: катастрофічний матеріально-технічний стан, неефективне управління, мільярдні корупційні схеми та відсутність реальної антикризової програми дій.

На жаль, у разі збереження нинішньої динаміки розвитку й рівня виконання інвестиційної програми залізничного транспорту в Україні, дотримання існуючого плану та стилю управління "Укрзалізницею" - 2025 рік стане критичним і може вважатися "точкою неповернення" для компанії. Якщо врахувати той факт, що реальне ВВП України має сильний зв'язок із обсягом вантажних перевезень залізницею (кореляція понад 90%), - це несе загрозу економічній і національній безпеці України.

Це об'єктивна оцінка ситуації. Вона базується на результатах глибокого аналізу стану залізничної галузі України. Мною, як першим заступником голови Комітету Верховної Ради України з питань транспорту, спільно з фахівцями та експертами Українського інституту майбутнього проведено грунтовне дослідження фінансового та матеріально-технічного становища АТ "Укрзалізниця" з прогнозом перспектив розвитку компанії до 2030 року.

"Укрзалізниця" має досить низькі фінансові результати порівняно з показниками європейських країн, а також російського залізничного транспорту. Показник частки EBITDA на одного працівника в "Укрзалізниці" в понад сім разів нижчий, ніж аналогічний показник німецького залізничного транспорту, і в понад чотири рази нижчий від російського.

Основні причини наявного фінансового стану — неефективність управління людськими та матеріальними ресурсами, неналагодженість бізнес-процесів, низькі тарифи на вантажні перевезення та збиткові пасажирські, які не дозволяють інвестувати в рухомий склад та інфраструктуру. І найгірше – мільярдні корупційні схеми. Під впливом цих факторів держава й бізнес не можуть акумулювати достатній розмір інвестицій і державних видатків на стратегічні та інфраструктурні проекти. Як наслідок, виробництво у країні не зростатиме, як і добробут населення.

Аналізуючи результати дослідження підтверджено той факт, що рішення щодо інвестування в оновлення й модернізацію основних засобів з пріоритетом спершу на вантажні вагони, на закупівлю локомотивів, і за залишковим принципом в інфраструктуру – були хибними. Найбільшим викликом для "Укрзалізниці" є критична зношенність інфраструктури. Це буде основним у питанні життєздатності українського залізничного транспорту. Частка колій, що потребувала ремонту й модернізації в 2018 році становить близько 40%. Проте у разі невиконання планових робіт до 2025 року цей показник зросте до 70%. Оборот вантажних вагонів навіть з достатньою кількістю тяги не зросте при такій високій зношеності та низькій пропускній здатності залізничної інфраструктури.

Другим серйозним викликом – є дефіцит тяги. Рівень зношеності парку локомотивів – 87%. Очікується, що в 2018 році, у тому числі через зношеність, буде списано близько 400 локомотивів. У той же час інвестиційна програма "Укрзалізниці" до 2021 року щодо оновлення рухомого складу передбачає закупівлю 262 локомотивів при реальній потребі вже на 2018 рік - 740 одиниць. "Укрзалізниця" сьогодні перебуває на максимумі тягових можливостей і навіть 30 нових локомотивів General Electric не вирішать ситуації при такому зростаючому поточному дефіциті тяги (прогнозний дефіцит тяги до 2021 року становитиме понад тисячу одиниць). Для розв'язання цього виклику слід збільшити обсяг інвестицій, закупівлю нових локомотивів, мінімізувати імпорт, підвищити локалізацію національного виробництва тяги.

Аналіз дослідження показує, якщо залишаться такий рівень зношеності залізничної інфраструктури та зростання дефіциту тяги, це може привести до втрат в розмірі $30 млрд – недоотриманого ВВП України в період до 2030 року. Якщо врахувати ще й дефіцит вантажних вагонів, то "Укрзалізниця" виявиться не готова до зростання ні добувної та переробної промисловостей, ні будівельної та аграрної галузей.

"Укрзалізниця" може стати або тормозом, або локомотивом модернізації України. У всьому світі мультиплікатор інвестицій у залізничний транспорт один з найвищих: інвестуючи в проект $1, можна отримати $3,5-5 у вигляді зростання ВВП країни. Саме тому залізничний транспорт залишається одним із найвигідніших інвестиційних проектів держави з точку зору макроекономічного ефекту. Іншими словами, не інвестуючи в залізницю тепер, ми втрачаємо можливості нормального та стабільного розвитку України в перспективі.

Більшість проблем в "Укрзалізниці" можна вирішити за умови ухвалення реальної (а не чергової, відірваної від реалій, "стратегії") програми антикризових заходів для компанії та її підтримки зі сторони держави, а також ефективного управління. Міжнародні фінансові установи в партнерстві з урядом України будуть готові інвестувати в модернізацію "Укрзалізниці", але за умови усунення корупційних схем, через які ці кошти розкрадатимуть. Тільки одним реформуванням процесу закупівель в компанії можна досягти економічного ефекту - зниження витрат на понад $200 млн щорічно!

Тому звертаюсь до Вас з проханням якнайшвидше дати доручення розробити та затвердити антикризовий план розвитку "Укрзалізниці" за участі фахівців, розробити реальну і фахову програму модернізації компанії. А також провести відкритий та публічний конкурс для обрання керівника та всього складу правління компанією з тим, щоб не допустити кулуарного перепризначення теперішнього неефективного менеджменту, який нічого не зробив для виведення компанії з серйозної кризи.

З повагою,
перший заступник голови Комітету ВРУ з питань транспорту
Ігор Васюник