Трагедія в Керчі допоможе окупантам контролювати суспільство

Насильство стало державною ідеологією Росії

Чому відбулися криваві події у Керченському політехнічному коледжі? Досвід США показує, що приводів до насильства у навчальних закладах багато. Але об'єднує усі масові розстріли те, що діти-нападники мали проблеми у спілкуванні.

Керченський стрілок ненавидів технікум та викладачів. Не виключаю, що його могли цькувати. Траплялися випадки, коли жертви булінгу вже у дорослому віці повертались у свої школи та мстили "стінам", а фактично – убивали інших дітей. І це - перша причина. Більшість жертв цькування страждають мовчки, але є і крайнощі: вбивати кривдників.

Більшість жертв цькування страждають мовчки, але є і крайнощі: вбивати кривдників

Друга причина – популяризація Росією насильства. Так, подібна проблема є і в Україні. Але у нас далеко не завжди виграє той, хто його застосовує. У РФ - навпаки. Насильство стало державною ідеологією. Війни виправдовує телевізор. Їх називають справедливими. Громадяни вважають, що це дає їм право також застосовувати насильство. Особливо так думають ті, хто не розуміє різниці між телевізором і реальністю, у кого ще не сформувалась психіка - діти.

Які наслідки матиме керчинська трагедія? Якби у Москви був чіткий план на розгортання широкомасштабної війни з Україною, можна не сумніватись, що в кишені керченського стрілка знайшли б посвідчення Головного управління розвідки України. І не важливо, що йому тільки 18 років. Але, схоже, планів розпочати повноцінну війну у Кремля поки немає.

Враховуючи гіпермілітарність режиму Путіна, найближчим часом варто очікувати:

- посилення заборони на отримання вогнепальної зброї громадянами;

- посилення поліцейського контролю над школами;

- стимулювання "стукацтва" серед підлітків через залякування "наступною Керчю".

Чи допоможе це протистояти масовим розстрілам? Ні. Але допоможе окупантам контролювати суспільство і знизити й до того не великий потенціал до спротиву. Ні зброї, ні довіри одне до одного.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода