Закрийте два-три антиукраїнські телеканали – і країна оздоровиться

Безсилля і безпорадність влади морально пригнічують

Петиція про "приведення до тями" неабияк знахабнілих рупорів Кремля в інформаційному просторі України набрала потрібну кількість підписів, і парламент був вимушений відреагувати.

Його реакція викликала змішані почуття на відповідних телеканалах: страх і агресію, демонстративне нахабство і збентеження (адже звикли до цілковитої безкарності), спроби мобілізувати своїх прибічників серед політиків, нардепів і журналістів та істеричні заклики у бік міжнародних організацій, мовляв, захистіть "свободу слова". Справді, сьогодні російські підривні структури особливо активно використовують дві маски: "вільної журналістики" і "захисту прав людини", - пише Ігор Лосєв для "День".

Спецслужби агресора користуються тим, що будь-яка група людей може оголосити себе "правозахисниками" і організувати провокації проти України як усередині країни, так і за її межами. А кремлівські "фахівці" можуть наплодити таких "правозахисників" у будь-якій потрібній кількості. Не менш ефективно фінансувати на території України телеканали, радіостанції, газети і журнали, інтернетресурси, якими легко маніпулювати.

До речі, як так вийшло, що під час війни в Україні власником "українських" телеканалів став найближчий співробітник і довірена особа президента ворожої країни? Запитання до президента і верховного головнокомандувача України.

Де рішучі дії, де сильні кроки? Безсилля і безпорадність влади морально пригнічують. На жаль, після Революції гідності олігархічна система з її постійними "договорняками", що шкодять державі, непублічним, закулісним управлінням купки осіб, які не беруть на себе жодної відповідальності, зовсім не постраждала, радше навіть посилилася. Олігархи окупували Україну і ставляться до неї як жорстокі поневолювачі. Це справжнє олігархічне ярмо.

Сьогодні нам замість однієї групи олігархічних діячів підсовують іншу. Але ці інші у багато разів гірші й небезпечніші, ніж ті, кого вони справедливо критикують. Тому що ті, хто подає себе як альтернативу, — носії найреакційніших і диких олігархічних методів, що орієнтуються на варварські геополітичні центри. Цим "опозиційним" олігархам Україна взагалі як суб'єкт світової політики не потрібна. Їх цілком влаштує роль місцевих менеджерів старшого геополітичного "брата", розпорядників його малоруською "фазендою".

Досить закрити два-три антиукраїнські телеканали, як інформаційний простір України помітно оздоровиться.

Звичайно, потрібні нові закони, які б захистили Україну від російської інформаційної агентури, що працює усередині країни. І такі закони слід ухвалювати негайно. А право позбавляти ліцензії на ЗМІ треба відібрати в судів і передати державним органам.

Україні потрібні закони воєнного часу і політика воєнного часу. Інакше України в нас не буде.

Текст скорочено