Влада не нагадує, що росіяни вбивають українців

Про це не хотіли вголос заявити за Порошенка, ще більше не хочуть говорити за Зеленського

Уже сьомий рік іде війна, яку Росія веде проти України, вже сьомий рік Крим і частина Донбасу перебувають під російською окупацією. Чи змінилося за цей час принципово ставлення українського суспільства до ворога? Бо будь-яка країна, що зробила з іншою країною те, що РФ вчинила проти України в 2014 році, об'єктивно є ворогом своєї жертви.

Більшість населення України досі не відчула, що держава перебуває в стані війни. Цей факт лишається десь там, на периферії свідомості, - пише Ігор лосєв для "Радіо Свобода".

Цьому сприяла відмова від запровадження воєнного стану хоча б у кількох областях. А також цілковита відмова тодішнього глави держави від боротьби проти внутрішнього ворога. Результат був закономірним. Об'єднані сили олігархів, "п'ятої колони" і спецслужб Кремля у всеозброєнні афільованих з ними ЗМІ на виборах 2019 року буквально порвали президента Порошенка (який намагався демонструвати мистецтво Леоніда Кравчука ходити між крапельками) на шмаття. До речі, це мистецтво не врятувало й Кравчука, який втратив владу в 1994 році, не добувши навіть першої президентської каденції.

Керівництво держави, як і попереднє, не поспішає розвіювати народні ілюзії, нерідко будучи їх носієм і поширювачем. Тому справжньої військово-патріотичної пропаганди як не було, так і немає. У Києві важко відчути, що це столиця воюючої держави. Українським громадянам не нагадують, хто є ворожа "та сторона", хто вбиває українців, хто окуповує українські землі. Про це не хотіли вголос заявити за Порошенка, ще більше не хочуть говорити за Зеленського.

Узагалі, з боку держави відсутня морально-психологічна мобілізація всього суспільства на виконання патріотичного обов'язку. Це роблять волонтери на власний страх і ризик. Водночас, торгівля України з РФ зменшилася, але не припинилася. Мільйони українців працюють в Росії на агресора, і українська влада їх за це не засуджує.

Недоукраїнська політика попередньої влади і нерідкісні прояви антиукраїнської з боку чинної влади позбавляють суспільство правильних орієнтирів у момент великої національної небезпеки, що відбивається на настроях пересічних громадян.

На початку року Київський міжнародний інститут соціології і "Левада-центр" (Росія) провели чергове дослідження на тему, як українці і росіяни ставляться одне до одного. Виявилося, що українці ставляться до росіян значно краще ніж ті до них. 49% українців симпатизують країні-агресорці, а погано до Росії ставляться лише 39%, значно менше половини населення країни. І лише 42% росіян кажуть, що добре сприймають Україну (проти 47% російських громадян, котрі заявляють про ворожість до України).

Таке співвідношення настроїв у державі-агресорці та в державі, що є жертвою агресії, не може не дивувати. Адже війна іде не на території Росії, вона іде на території України. Саме тут російські війська вбивають українців. Українських військ на жодному квадратному кілометрі російської землі немає. Саме росіяни захопили українські території, а не українці – російські. Тому українці мають значно більше підстав не любити росіян, ніж навпаки. Що це, спогади молодості про начебто "щасливе життя" в СРСР, із яким ототожнюють нинішню Росію, чи національний мазохізм, звичка до рабського сприйняття "пана", до плазування перед ним як способу виживання і самозахисту?

Чи, може, це схильність наївно вважати, що вся біда в Путіні, а російський народ (де більшість підтримує і захоплення Криму, і війну на Донбасі) добрий і симпатичний? Щоб зрозуміти, наскільки ці українці помиляються, досить спитати пересічного росіянина: "Чий Крим?". Не Путін сформував російський народ таким, який той є, це російський народ виплекав Путіна, довго його шукав і нарешті знайшов. Російський імперський шовінізм придумав не Путін, це російський народ "коронував" Путіна як ідеальне втілення настроїв шовіністичних мас.

За президента Зеленського проросійські настрої в Україні помітно зросли. Ілюзія легкого, швидкого і простого досягнення миру, замість розуміння того, що Росія погодиться на мир тільки і виключно на своїх умовах з метою встановлення цілковитого контролю над Україною, сприяла перемозі на виборах 2019 року промоутера таких ілюзій - пана Зеленського.

Подумаймо, навіщо Росії було все починати у 2014 році, щоб сьогодні укладати вигідний Україні мир? Маси про це не думають.

Copyright © 2020 RFE/RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода

Текст скорочено