Щодня на небезпеку підірватися на міні наражається 220 тисяч дітей

Як їх убезпечити

Минулого тижня в окупованій Горлівці на міні підірвались 4 дитини, троє загинули. Це не перші й не останні жертви війни серед дітей.

Щодня на небезпеку підірватися на міні наражається 220 тисяч дітей на Донбасі. Для них війна стала частиною життя. Вони призвичаїлись до того, від чого пересмикує дорослих на мирній території. Тільки у 2018 році на Донбасі були поранені чи загинули щонайменше 23 дитини, за даними ОБСЄ. І це в умовах локалізованої війни, що вже три з половиною роки не виходить за межі "сірої зони".

Подібні випадки трапляються не лише на окупованій території. Діти наражаються на смертельну небезпеку й по іншу лінію фронту. Причина – дитяча цікавість. Усе незрозуміле, що знайшли, хочуть розібрати.

З селищ та міст, які межують із зоною бойових дій чи входять до неї, дітей можна евакуювати. Але зараз не існує цілісної програми відселення неповнолітніх. Також не можемо це робити без згоди батьків. Більшість із них або повернулися із підконтрольних територій, або взагалі не виїжджали звідти. Тому, значною мірою, це відповідальність і батьків, і держави, яка не змогла профінансувати та популяризувати ідею тотального вивезення дітей з прифронтової зони.

Ще один вихід – уроки мінної безпеки. Волонтери, школи, міжнародні організації постійно розповідають дітям про вибухонебезпечні предмети. Без цього просвітництва кількість жертв була б значно вища. Але дітей все рівно тягне до забороненого. Тому на таких уроках безпеки варто не лише навчати як поводитися із небезпечними предметами, але й створювати сучасні страшилки про міни. Розповсюджувати можна через інтернет, до якого у дітей і підлітків вищий рівень довіри, ніж до наставників.

Проводити такі уроки треба і на підконтрольній Україні території, на яку контрабандою потрапляють вибухівка та зброя. Розтяжки знаходять навіть у мирній Полтавській області.

Найгірше, що навіть після закінчення війни, її відлуння буде вбивати навіть не роками, а десятиліттями. Тому, шкільні предмети – насамперед щодо безпеки дитини – повинні поповнитись ще однією складовою – міни та вибухівка. Краще почати готуватися системно зараз, ніж так, як у нас завжди робиться – після. Бо "після" в цьому розумінні означає те, що діти почнуть гинути і на мирній території.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua