Гриценко – менше зло, але йому є в чому каятися

У період війни на чолі країни має бути національний лідер

Чесно кажучи, я не покладаю якихось надій на Анатолія Гриценка. Він має специфічні особисті якості, які можуть зашкодити йому на посаді президента.

Постійно на всіх ображається, як "гімназистка".

Дуже примхливий.

Часто залежить від своїх капризів.

Не дуже об'єктивний.

Не вміє працювати в команді. Такий собі самотній вовк.

Ми вже бачили, як особисті якості людини даються в знаки на посаді президента на прикладі Віктора Ющенка. Коли такі якості відіграли буквально трагічну роль. І те президентство пішло на марно.

Тому я буду голосувати за Гриценка, лише в одному випадку. Якщо у другому турі він буде із Тимошенко. Щоб не було гіршого. Гриценко — це безумовно зло, але у компанії із Юлею, воно менше. Від нього буде багато шкоди, але менше ніж від екс-прем'єрки. На пряму зраду України полковник Гриценко не піде. Щодо Тимошенко такої впевненості немає. Вона — абсолютно безпринципна. Непередбачувана і від неї можна чекати всього. От немає нічого такого, про що можна було б сказати: на це вона не піде. Тимошенко — людина-флюгер. Орієнтується на те, куди дме політичний вітер. Такий собі "кіндер-сюрприз".

Коли йдеться про долю країни, нам сюрпризи не потрібні. Потрібні люди передбачувані. Які, принаймні, якщо не зможуть зробити краще, бодай не зроблять гірше.

Анатолію Степановичу є в чому каятися перед українцями. Але він дуже не хоче. Коли був міністром оборони, армія втратила багато техніки, озброєння, військових містечок. І коли Гриценкові про це кажуть, він відповідає: я нічого не продавав, є спеціальні установи, організації. І це абсолютно правильно. Єдине, що він відповідає чесно, але не все. Бо жоден танк, літак, корабель зі складу Збройних сил не можна вилучити без дозволу міністра оборони. Але про це він мовчить.

Не знаю, які там у Гриценка зв'язки з олігархами. Але хто б не йшов на вибори (якщо він сам не є мільярдером), той повинен йти до них по допомогу. Інакше не буде грошей на кампанію, телебачення. Якщо раніше всі дороги вели до Риму, то зараз — до олігархів.

Люди не будуть сидіти у штабах, нічого не отримуючи. Потрібні якісь приміщення, оргтехніка і так далі. Все це коштує грошей. Де ви їх візьмете? На сотні штабів, де мають працювати десятки тисяч людей. Щоб вся ця машина крутилася, вона має споживати пальне.

Україні потрібен президент — український націоналіст. Як у Франції був Шарль де Голль, Туреччині - Мустафа Кемаль Ататюрк, Британії — імперський націоналіст Вінстон Черчилль. Людина - фанатично віддана українському народові і українській державі. Таких поки і близько не видно на підступах до президентської кампанії, на жаль. У період війни на чолі країни має бути національний лідер — без страху і докору.

Ігор Лосєв, для Gazeta.ua