Ідеї президента є черговим зразком гібридного мислення

Зміни без змін. Саме так

Навчились боротися з корупцією, не закриваючи офшорні рахунки, арештовуючи але не засуджуючи корупціонерів. Воювати, не оголошуючи війни. Називати когось ворогом, не розриваючи з ним відносини. Отримувати автокефалію, не прощаючись з чужинською церквою.

Пропоновані президентом зміни до Конституції – черговий зразок спотвореного гібридного мислення.

Власне пропозицій щодо змін – п'ять.

Перша – в преамбулі додати фразу "та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України".

Ну, європейська ідентичність – це, можливо, і приємно, але до справи не прикладеш. Її існування, і в чому вона полягає, ці питання радше для диспуту, ніж для Конституції.

Європейська ідентичність – це, можливо, і приємно, але до справи не прикладеш

А що таке європейський та євроатлантичний курс України? Курс на наближення, на застосування стандартів, на повноправне членство в якихось європейських і євроатлантичних організаціях? Можливо. А можливо і ні. А в яких організаціях? У деяких європейський і євроатлантичних організаціях, як Рада Європи і ОБСЄ, ми вже є членами. Чи може це ЄС і НАТО? То чому не написати "незворотність курсу на здобуття повноправного членства в ЄС і НАТО"?

Чи є сумнів, що Конституція має аж так обмежувати геополітичний вибір? То навіщо тоді уся ця гра?

А що, коли незабаром в Європі виникне якась оборонна організація, яку пропонує французький президент Еммануель Макрон, де не буде США, але буде стратегічний партнер Росія, то нам теж у цю європейську організацію?

Якщо раптом у Європі виникне якась оборонна організація, де не буде США, але буде стратегічний партнер Росія, то нам теж у цю європейську організацію?

Запропоноване президентом формулювання преамбули породить більше нових питань, ніж надасть відповідей.

Друга пропозиція щодо повноважень Верховної Ради. Досі у частині зовнішньої політики було лише визначення її засад. Тепер пропонується додати "реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

Але відразу ж виникає питання, а звідки це береться? Що визначило стратегічність цього курсу? Ми ж пригадуємо, що в преамбулі таких дефініцій немає. Немає і в інших статтях Конституції констатації, що курс на повноправне членство в ЄС і НАТО є стратегічним. Про це йдеться в кількох державних документах, але їх юридична сила нижча за Конституцію.

Те саме з двома наступними пропозиціями стосовно повноважень президента і Кабінету міністрів. Один гарантує, а інші реалізують курсу на повноправне членство, який невідомо звідки взявся.

Загалом пропозиції друга, третя та четверта пропозиції є дуже декларативними. Наприклад, за усю історію повноважень визначати засади зовнішньої політики Верховна Рада скористалась ними двічі. Усі президенти мають гарантувати дотримання Конституції і прав людини, але усі ми знаємо, як це виглядає на практиці. Ну, а з Кабміном все теж нелегко. Тому декларування таких речей в Конституції зовсім не означає, що усе саме так і відбуватиметься.

Усі президенти мають гарантувати дотримання Конституції і прав людини, але усі ми знаємо, як це виглядає на практиці

Хоча президентська рать накинулась на пропозицію Тимошенко (погодимось, що пустопорожню) зафіксувати усе це в якомусь меморандумі, а не в Конституції, пропозиції президента по суті мало чим відрізняються. Хоча, можливо, їх суть і була в тому, щоб когось спровокувати.

П'ята пропозиція скасовує пункт 14 перехідних положень "Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України".

Йдеться про Росію? Історично знаємо, що так. Але ж Росія, якщо мені не зраджує пам'ять, в односторонньому порядку розірвала усі угоди про базування Чорноморського Флоту РФ в Криму?

Чи можна це зрозуміти, наприклад, що йдеться про іноземні держави - члени НАТО. І якщо ми збираємось в НАТО, і нам воно потрібно для боротьби з Росією, то може нам навпаки слід передбачити якийсь особливий спрощений порядок надання згоди на розміщення баз чи перебування військових підрозділів НАТО на своїй території?

Якщо ми збираємось в НАТО, то може нам навпаки слід передбачити якийсь особливий спрощений порядок надання згоди на розміщення баз на своїй території?

Але цього в пропозиціях немає.

Як немає і тіні натяку на зобов'язання, які Україна нестиме в разі набуття членства в ЄС і НАТО, нічого не сказано про можливість делегування частини національних повноважень органам ЄС і НАТО. Можливо тому, що автори розуміють туманність перспектив набуття членства в цих організаціях?

Президент вдруге намагається внести зміни до Конституції. Прогрес полягає в тому, що якщо перша спроба (пов'язана з реалізацією так званих Мінських домовленостей) була справді шкідливою, то друга, як у нас в дитинстві говорили: "Оболонская вода – нет ни пользы, ни вреда".

Багато галасу даремно.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода