Ідеї президента є черговим зразком гібридного мислення

Зміни без змін. Саме так

Навчились боротися з корупцією, не закриваючи офшорні рахунки, арештовуючи але не засуджуючи корупціонерів. Воювати, не оголошуючи війни. Називати когось ворогом, не розриваючи з ним відносини. Отримувати автокефалію, не прощаючись з чужинською церквою.

Пропоновані президентом зміни до Конституції – черговий зразок спотвореного гібридного мислення.

Власне пропозицій щодо змін – п'ять.

Перша – в преамбулі додати фразу "та підтверджуючи європейську ідентичність Українського народу і незворотність європейського та євроатлантичного курсу України".

Ну, європейська ідентичність – це, можливо, і приємно, але до справи не прикладеш. Її існування, і в чому вона полягає, ці питання радше для диспуту, ніж для Конституції.

А що таке європейський та євроатлантичний курс України? Курс на наближення, на застосування стандартів, на повноправне членство в якихось європейських і євроатлантичних організаціях? Можливо. А можливо і ні. А в яких організаціях? У деяких європейський і євроатлантичних організаціях, як Рада Європи і ОБСЄ, ми вже є членами. Чи може це ЄС і НАТО? То чому не написати "незворотність курсу на здобуття повноправного членства в ЄС і НАТО"?

Чи є сумнів, що Конституція має аж так обмежувати геополітичний вибір? То навіщо тоді уся ця гра?

А що, коли незабаром в Європі виникне якась оборонна організація, яку пропонує французький президент Еммануель Макрон, де не буде США, але буде стратегічний партнер Росія, то нам теж у цю європейську організацію?

Запропоноване президентом формулювання преамбули породить більше нових питань, ніж надасть відповідей.

Друга пропозиція щодо повноважень Верховної Ради. Досі у частині зовнішньої політики було лише визначення її засад. Тепер пропонується додати "реалізації стратегічного курсу держави на набуття повноправного членства України в Європейському Союзі та в Організації Північноатлантичного договору".

Але відразу ж виникає питання, а звідки це береться? Що визначило стратегічність цього курсу? Ми ж пригадуємо, що в преамбулі таких дефініцій немає. Немає і в інших статтях Конституції констатації, що курс на повноправне членство в ЄС і НАТО є стратегічним. Про це йдеться в кількох державних документах, але їх юридична сила нижча за Конституцію.

Те саме з двома наступними пропозиціями стосовно повноважень президента і Кабінету міністрів. Один гарантує, а інші реалізують курсу на повноправне членство, який невідомо звідки взявся.

Загалом пропозиції друга, третя та четверта пропозиції є дуже декларативними. Наприклад, за усю історію повноважень визначати засади зовнішньої політики Верховна Рада скористалась ними двічі. Усі президенти мають гарантувати дотримання Конституції і прав людини, але усі ми знаємо, як це виглядає на практиці. Ну, а з Кабміном все теж нелегко. Тому декларування таких речей в Конституції зовсім не означає, що усе саме так і відбуватиметься.

Хоча президентська рать накинулась на пропозицію Тимошенко (погодимось, що пустопорожню) зафіксувати усе це в якомусь меморандумі, а не в Конституції, пропозиції президента по суті мало чим відрізняються. Хоча, можливо, їх суть і була в тому, щоб когось спровокувати.

П'ята пропозиція скасовує пункт 14 перехідних положень "Використання існуючих військових баз на території України для тимчасового перебування іноземних військових формувань можливе на умовах оренди в порядку, визначеному міжнародними договорами України, ратифікованими Верховною Радою України".

Йдеться про Росію? Історично знаємо, що так. Але ж Росія, якщо мені не зраджує пам'ять, в односторонньому порядку розірвала усі угоди про базування Чорноморського Флоту РФ в Криму?

Чи можна це зрозуміти, наприклад, що йдеться про іноземні держави - члени НАТО. І якщо ми збираємось в НАТО, і нам воно потрібно для боротьби з Росією, то може нам навпаки слід передбачити якийсь особливий спрощений порядок надання згоди на розміщення баз чи перебування військових підрозділів НАТО на своїй території?

Але цього в пропозиціях немає.

Як немає і тіні натяку на зобов'язання, які Україна нестиме в разі набуття членства в ЄС і НАТО, нічого не сказано про можливість делегування частини національних повноважень органам ЄС і НАТО. Можливо тому, що автори розуміють туманність перспектив набуття членства в цих організаціях?

Президент вдруге намагається внести зміни до Конституції. Прогрес полягає в тому, що якщо перша спроба (пов'язана з реалізацією так званих Мінських домовленостей) була справді шкідливою, то друга, як у нас в дитинстві говорили: "Оболонская вода – нет ни пользы, ни вреда".

Багато галасу даремно.

Оригінал