Убогість інфраструктурних відомств досягла апогею

Параліч розвитку

Ескалатор на Дарницькому залізничному вокзалі передає привіт ескалатору на Київському вокзалі. І повідомляє, що реформа Укрзалізниці діє та триває, навіть незважаючи на практичну відсутність будь-яких результатів. Навіщо щось лагодити, якщо можна парканом обгородити і табличку повісити: "Самі винні".

Убогість наших інфраструктурних відомств, які не в змозі ні полагодити старе, ні побудувати нічого нового - фактично досягла свого апогею. Створені в СРСР метро, ескалатори, трамваї, світлофори, мости, підземні переходи, ліфти і водопровідні труби - все це з роками руйнується, ламається. І нічого нового натомість немає. І справа тут не в безгрошів'ї і навіть не в корупції, а в паралічі розвитку.

Навіщо щось лагодити, якщо можна парканом обгородити і табличку повісити: "Самі винні"

Було б смішно, якби не було так сумно. І страшно. Якщо завтра трапиться якась техногенна катастрофа. Дамбу прорве. Міст розвалиться. Метро провалиться. Не дай Бог таке, звичайно. Але ж якщо не можуть полагодити навіть найпростіші речі, що можна сказати про складні. Пишуть, що фахівців, які вміють підтримувати все це добро - практично не залишилося. Всі виїхали. Так, а нам що робити тепер? Пісні співати? Або самим лагодити? "Душею країну ми любимо, але водогін полагодити не можемо. Ви вже вибачайте. Так що далі як-небудь самі".

Самі - це як? Адже є межа самостійності. До чого тоді весь цей цирк з муніципалітетами, державними відомствами, ЖЕКами, виборами в кінці кінців. Невже не очевидно, що сучасна держава - це не про патріотизм на тлі розваленої інфраструктури, а про забезпечення і підтримання порядку в стосунках між своїми громадянами, що спирається на правила. А податки - це не про узаконене кришування лохів, а про засоби на виконання державою її функцій. Де в багаторічній історії з ескалаторами є виконання функцій держави?

Лагодьте, міняйте, шукайте варіанти рішень. Тут уже навіть не голос розуму повинен працювати, а рефлекс самозбереження

Скажете, що відремонтувати ескалатор неможливо, тому що останній фахівець, що вміє це робити, поїхав на заробітки в Італію. Так купіть новий. Нема грошей? Продайте тепловоз. Але зробіть що-небудь, а не сидіть в овочевому заціпенінні. Рухайтеся. Лагодьте, міняйте, шукайте варіанти рішень. Тут уже навіть не голос розуму повинен працювати, а рефлекс самозбереження.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода