Росія завжди розглядала Україну як колонію

Було б помилкою вважати, що колоніалізм – лише історичний феномен

Чи є підстави вважати Україну колишньою російською колонією: немає значення, яку форму в ті чи інші часи набувала Росія – класичної імперії чи СРСР? Це питання має не стільки теоретичне, скільки практичне значення. Бо без розуміння того, чим була Україна, неможливо зрозуміти, чим вона є.

Що об'єднувало колонії заморські й континентальні? Насамперед особливий порядок управління, коли в колонії діяли інші правила, ніж у метрополії. Саме це визначає межу між ними, між своєю територією та тією, що взята під контроль і управління. У континентальних імперіях таку межу влада чітко бачить, чудово орієнтуючись, де своє, а де ні, де імперське ядро, а де ненадійна периферія, – пише Ігор Лосєв для видання "День".

Відчуття того, що Україна не є частиною метрополії, ніколи не зникало в середовищі керманичів як Російської імперії, так і Радянського Союзу

Саме тому в XIX–XX століттях вихованців духовних семінарій Малоросії відправляли на церковне служіння за межі українських губерній, саме тому випускників вишів УРСР відправляли здебільшого до російських регіонів, а в Україну масово завозили їхніх російських колег. За часів Російської імперії та Радянського Союзу в Україні й інших російських колоніях діяв більш жорсткий поліцейський режим, ніж у метрополії.

Відчуття того, що Україна не є частиною метрополії, направду ніколи в середовищі керманичів як Російської імперії, так і Радянського Союзу не зникало. Тому були спеціальні норми для імперських чиновників, які працювали за межами метрополії. Зокрема, у XIX столітті для тих чиновників-великоросів, які після закінчення терміну служби не поверталися до Росії, а залишалися на постійне проживання в Малоросії і були там надійним опертям центру, передбачалися вищі пенсії (але, що дуже показово, "за исключением местных уроженцев"). Цікаво, що в нинішньому Криму місцеві уродженці також сприймаються російською владою як не дуже надійні.

У нинішньому Криму місцеві уродженці також сприймаються російською владою як не дуже надійні

Іншою не менш важливою ознакою колоніальності виступає нееквівалентний обмін як форма визиску колонії метрополією. Зокрема, коли ринки для колонії примусово встановлюються метрополією та вона забороняє тій їх вільно обирати, коли чимало цін і правил обміну диктуються метрополією. У Малоросії за Петра І українським купцям було заборонено вивозити товари, як раніше, через Гданськ і Ригу, а дозволялося тільки через Архангельськ, що зробило українську зовнішню торгівлю збитковою. Крім того, від українських купців вимагали до всіх своїх ділових об'єднань обов'язково брати великоросів. Такі традиції визиску збереглися в СРСР, що дало підстави економісту Михайлу Волобуєву ще в 20-ті роки ХХ століття дійти висновку, що Радянська Україна є економічною колонією радянського центру. Цікаві цифрові дані щодо цього навів Іван Дзюба в його класичній праці "Інтернаціоналізм чи русифікація".

Однією з ознак колоніального стану є хижацька експлуатація природних ресурсів колонії в інтересах метрополії

Ще однією з ознак колоніального стану є хижацька експлуатація природних ресурсів колонії в інтересах метрополії. Зокрема, Україна в 70-ті роки ХХ століття видобувала понад 70 млрд м3 газу (нині заледве 20 млрд м3), що експортувалися до соціалістичних країн Європи та на опалення Ленінграда й інших міст європейської частини РРФСР. Уже наприкінці 80-х років ХХ століття газові родовища України стали майже повністю спустошені. Приблизно такою самою була ситуація з нафтою.

Але ж кажуть: чимало українців, грузинів, вірмен та інших робили собі кар'єру на рівні вищих установ Російської імперії та СРСР! Справді, людина з колонії могла досягнути високого становища в метрополії. Можна, звісно, згадати блискучу кар'єру Сосо Джугашвілі чи прем'єра імперії, вірменина Лоріс-Мєлікова; графа та вихованця Києво-Могилянської академії, канцлера імперії Безбородька. Та що це змінювало в реальному житті колоніальних народів? Хіба блискуча кар'єра єврея за походженням Шафірова, який став за Петра І канцлером, скасувала державний антисемітизм у Росії?

Завданням "державного" народу було насамперед забезпечення імперської експансії, а для цього добробут є радше завадою, ніж стимулом

Інший аргумент зводиться до того, що народи колоній Росії нерідко матеріально жили краще за представників метрополії. Але це було пов'язано з тим, що влада континентальних імперій принципово не дбала про добробут "державного" народу, завданням якого було насамперед забезпечення імперської експансії, а для цього добробут є радше завадою, ніж стимулом.

Було б помилкою вважати, що колоніалізм — лише історичний феномен. Він є, розвивається та видозмінюється також і в наш час, виступаючи вже у формі неоколоніалізму, породжуючи нові варіанти панування економічного, інформаційного, культурного тощо. Але його сутність — нерівноправ'я, визискування, диктат — залишається незмінною. І не треба думати, що поле докладання його зусиль — лише Африка, Азія й Латинська Америка. Втім, ті українці, які здатні самостійно думати, гадаю, вже зробили належні висновки з подій 2014 року, якщо раніше й мали ілюзії щодо колишньої метрополії.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Єгор Стадний Директор аналітичного центру CEDOS
Олександр Поліщук Військовий дипломат, аналітик Фонду "Майдан закордонних справ"
Андрій Таїцький Викладач англійської мови. Працює у В'єтнамі
Сергій Тарута Народний депутат, лідер партії "Основа"
Вероніка Мудра Голова громадської організації "Біла Стрічка"
Погода