Питань щодо інформаційної політики організації більше немає

Під парасолькою ОБСЄ у Києві організували "чудову" конференцію з питань свободи медіа. На неї запросили низку російських пропагандистів і забезпечили їм майданчик для генерування дурниць. Усе з ініціативи все того ж французького соціаліста, представника ОБСЄ з питань свободи слова Арлема Дезіра.

На кордоні розвернули: ведучого "Россия 24" Євгена Примакова і кореспондентку "Russia Todaу" Полу Слієр. Обом впаяли заборону на в'їзд в Україну на 5 років. Але потрапив на конференцію Максим Буякевич - співробітник департаменту інформації МЗС РФ (навіть за посадою це частина пропагандистської машини, якщо не гебіст). Уже не згадуватиму таких дрібних місцевих шкідників типу Коцаби та резидентів "Страна.uа".

Усіх цих прекрасних людей збирає ОБСЄ під чутким керівництвом Дезіра, який не бачить жодної різниці між Романом Сущенком та Кирилом Вишинським. Він засудив затримання останнього й рішуче засудив Україну за "фейки" та операцію по Бабченку взагалі. А от збирати російських журналістів, канали яких навіть Євросоюз визнає як інструменти пропаганди (ту ж "Russia Todaу"), то норм. Чому б не побазікати про свободу медіа? Для Арлема Дезіра та ОБСЄ всі в одному ряду, пофіг на контекст. Він або геть не розбирається в тематиці, або вмикає режим шланга. Живі інструменти пропаганди агресора чи Сущенко, Ян Куцяк - йому без різниці. Всі однакові. Всі журналісти, яких треба захищати.

І ця солянка на конференції говорить про утиски свободи слова й неприпустимість будь-яких санкцій щодо журналістів. Але направду, звісно ж, мова про російських чи проросійських "журналістів", яких і так майже не чіпають (привіт "Інтеру" та неіснуючому кворуму Нацради з питань телебачення). Коротше, до роботи ОБСЄ і Дезіра по інформаційній політиці питань нема. Все очевидно.

Оригінал