Булінг та конфлікт поколінь

Чому діти замовчують факти насильства

Найбільша проблема цькування у школах – це безкарність. Виникає через нездатність жертви чи свідків булінгу донести інформацію про порушення до батьків. І не тому, що немає фізичного зв'язку з батьками. Проблема глибша – немає зв'язку психологічного.

Чому наші діти не такі, як ми? Це питання турбувало кожне покоління. Пам'ятаєте роман "Батьки і діти" Івана Тургенєва? Насправді, причина природна. Ми уже не відчуваємо світ так, як відчували у дитинстві.

Але це лише одна з причин. Є й інші, сучасніші.

Перша – загальна меркантилізація. Усе можна виміряти цифрами - атестат, ЗНО, зарплату, квадратні метри та кілограми. Батьки просякнуті цінностями накопичення, а не цінностями співпереживання проблем дитини. І зрозумілі наслідки – за статистикою батьки щодня спілкуються зі своїми дітьми лише 12 хвилин. З них 8 – читають нотації. Діти просто не встигають донести інформацію, навіть якщо бажають.

Батьки щодня спілкуються зі своїми дітьми лише 12 хвилин. З них 8 – читають нотації

Батько чи матір постійно зайняті. Тому не дивно, що дитина навіть не намагатиметься звернутись до них, коли у неї виникнуть проблеми з чимось не меркантильним – щастям, дружбою чи цькуванням у школі. Дитина просто не розуміє, що батькам з їх гонитвою за більшою зарплатою дійсно є діло до таких "дрібниць".

Друга – це інформаційна революція. 98% підлітків, за даними Google, щодня сидять в Інтернеті. Батьки (а це стосується тих, які взагалі користується Інтернетом) – лише 83%. Діти і батьки шукають різний контент. Немає спільного порядку денного. Батьки втрачають авторитет ще й тому, що їх досвід "доінтернетного" дитинства уже не актуальний. А діти шукають авторитетних порад у Google чи в соціальних мережах. До речі, це не лише проблема для конфлікту поколінь, а й підстава для злочинів в Інтернеті. Бо коли вдома дитину сварять, а зловмисники говорять, що він – особливий, на чий бік стане дитина?

Найглибший конфлікт полягає не між поколіннями, а у неспроможності батьків знаходити компроміс між забезпечувати матеріально і забезпечувати духовно дітей

Чи можна примусити дитину говорити про те, що в школі над нею чи однокласниками знущаються? Примусити – точно ні. Дитину необхідно простимулювати до розмови. І для цього треба подолати цей конфлікт поколінь. Якщо гадаєте, що за вас це зробить школа, друзі дитини чи соцмережі, то ви помиляєтесь. Лише відкритість самих батьків, їх здатність розповідати про себе, а не лише обмежуватись питанням "як справи?", - зможуть зробити дитину відкритою.

Найглибший конфлікт полягає не між поколіннями, а у нашій – батьків – неспроможності знаходити компроміс між забезпечувати матеріально і забезпечувати духовно власних дітей. А простіше – знайти час для того, щоб просто поспілкуватись з ними. І тоді точно проблем у житті дітей стане менше.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Іраклій Джанашия Експерт з питань національної безпеки та оборони України в UIF
Наталія Лелюх Лікар акушер-гінеколог
Остап Яриш Журналіст української служби "Голосу Америки"
Наталя Д'ячкова Директор юридичної компанії "Скарга"
Олександр Лієв Голова Асоціації індустрії гостинності України
Погода