Цькування та мовчання. Репутація школи понад усе?

Дитяче насильство розрослося до небачених розмірів

Спілкування з багатьма представниками дитячих служб переконало у тому, що факти цькування у школах намагаються приховувати. Це один з "репутаційних" підходів – "не виносити сміття з хати", "самі розберемось". Відсутність проблеми нібито створює позитивний імідж навчальному закладу.

Звичайно, якщо булінг "замовчати" - усе завершитись без скандалу. Однак саме "замовчування" призводить до зламаних дитячих (а пізніше і дорослих) доль. Бо наслідки шкільного булінгу довготривалі. Через роки з цих дітей виростають безініціативні, закриті дорослі, які пасивно сприймають дійсність. Говорю зараз навіть не про жертв. Це наслідки для "свідків" - дітей, які спостерігали цькування над іншими, і бачили, як це прикривали чи "не помічали" дорослі. Бо репутація школи понад усе, у тому числі й понад майбутнє дітей?

Факти цькування у школах намагаються приховувати. Це один з "репутаційних" підходів

У кого може перерости жертва цькування теж не складно спрогнозувати. Відчуття власної неповноцінності, комплекс "постійної жертви" можуть перерости у асоціальну поведінку. Мета якої – помститись світові за дитячі образи.

Звичайно, такими дітьми школа не гордиться, і на дошці пошани їхні фотографії не висітимуть. Школи не будуть писати про те, що "тільки у них 5% випускників отримали реальні кримінальні строки", або – в нашій школі вчився "маніяк такий то". Той негатив, що відбувається з дітьми після школи – вже не їхня проблема.

Відчуття власної неповноцінності, комплекс "постійної жертви" можуть перерости у асоціальну поведінку

Що робити? Насамперед, усвідомити те, що 80% дітей зіштовхувались з проблемою цькування протягом шкільного навчання. Тобто, вірогідність того, що в тій чи іншій школі прецеденти булінгу є – майже стовідсоткова. Ваших дітей не вбереже "престижність" школи. Бо у реальності дітей цькують не через бідність, багатство чи інші ознаки. Це – лише привід. Їх цькують тому, що діти навчаються жити у соціумі. Вони приймають соціальні норми, хоча інстинктивно живуть нормами тваринного світу. Вони будують ієрархію та вибудовують для себе моделі соціальної поведінки. І чим більше дорослі допустять насилля та цькування в цих моделях поведінки, тим більше шансів на те, що приниження інших стане нормою їх життя.

80% дітей зіштовхувались з проблемою цькування протягом шкільного навчання

Приховування булінгу призводить до того, що діти і самі замовчують подібні випадки. Це стає нормою поведінки, своєрідним "кодексом честі". Тому не дивно, що половина дітей взагалі нікому не розповідають про цькування і лише 25% говорять про це дорослим. А дорослі часто продовжують жити у зручному для них світі, де замовчування – це відсутність проблеми.

Коли у школі відкрито говорять про булінг – це не показник деградації навчального закладу. Навпаки – це ознака його відкритості. Визнання – це перший крок до подолання. Цькування присутнє в усіх школах. Проблема лише у тому, що там де про це не говорять, з ним і не борються.

Богдан Петренко, для Gazeta.ua

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

4

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода