Хороші звички – шлях до успіху. Може Україні ще не пізно їх виховати?

5 цінних настанов

Переглядаючи інтернет, наткнувся на цікаве інтерв'ю з американським інвестором Уорреном Баффетом, яке було записано головним редактором Yahoo Finance. Баффетт говорить про те, наскільки важливо для молодих людей обзавестися правильними звичками і почати інвестувати з самого раннього віку, - пише Іван Компан для NV.ua.

Немає потреби сперечатися або погоджуватися з Баффеттом. Він повністю правий у своїх простих, доступних і дуже мудрих висловах. Більш того, мені здалося, що його настанови цінні не тільки для молодих людей, а й для молодих держав, як Україна, наприклад. Посудіть самі.

Паралель №1. Баффетта запитали, як молоді люди, обтяжені боргами за навчання, орендою житла та витратами на "радості й гріхи молодості", можуть ще й заощадження робити? "Думаю, що звички, які ви в собі виховуєте, надзвичайно важливі. Вони, можливо, навіть важливіше IQ або якихось інших природних здібностей. Говорити "будь ласка", "дякую" або інвестувати 10% з кожної заробленої суми - це шлях до успіху", - відповідає Баффетт.

Як молода держава Україна, закута в прокрустове ложе незліченних боргів і зобов'язань, може щось інвестувати в своє майбутнє? Для цього потрібно виробити бажання і звичку.

А й справді - адже це не природний IQ, у вигляді незліченних запасів нафти, газу або золота допоміг Голландії, Німеччини або Сінгапуру стати процвітаючими державами? Швидше, такими їх зробили "звички" у вигляді налагоджених інститутів влади.

Паралель №2. Виступаючи перед студентами в 1998 році, Баффетт сказав, що "кайдани звичок занадто легкі, щоб обтяжувати, поки не стають занадто важкими, щоб їх розірвати". В даному випадку, він говорив про залежність від деструктивних звичок і зауважив, що по досягненню певного віку буває занадто пізно щось змінювати.

Як легко і приємно було брати гроші у МВФ. Як ми пишалися тим, що можемо зайняти кілька мільярдів на ринках капіталу. І як тепер важко розплачуватися за цю легкість.

Паралель №3. "Коли ви молоді, у вас можуть сформуватися будь звички, будь-які механізми поведінки - все, що побажаєте. Питання тільки в тому, що саме ви бажаєте?", - говорить Баффетт.

Скільки було сказано про необхідність ставити правильні цілі перед молодою державою. Шкода, розмови закінчилися нічим. Звичайно, перед виборами багато хто продовжує "засовувати правильні гасла". Але ми ж з вами знаємо, що справжня мета у нас одна - вкрасти по максимуму і втекти. Це увійшло в звичку і вже мало кого бентежить.

Паралель №4. Баффетт почав заробляти в 11 років. Він перепродував "Кока-Колу" жителям свого ж кварталу, тобто сусідам. Напевно, у нас би за таке засудили. При комуністах піонеру Баффетту точно б не пощастило. Та й зараз, багато з невдоволенням глянули б та за спиною пошептались: "І куди тільки школа та батьки дивляться!". Такі вже у нас скріпи. Америка, навпаки, винагородила дитину за старання і зробила її багатою. На зароблені від спекуляцій "Колою" $114 Баффетт купив свої перші акції в 1942 році. Якби він тоді ж інвестував їх в індекс S&P 500, то сьогодні б отримав $400 тисяч.

Як шкода, що Україна ніколи не заохочувала підприємництво на державному рівні. Бізнес на відкатах, повернення ПДВ, або олігархія - не береться до уваги. Може нам потрібно почати з малого - в середніх школах замінити предмет "Основи здоров'я" або "Праця" на "Основи підприємництва"?

Паралель №5. Ще один знаменитий "баффетизм" звучить так: "Не зберігай те, що залишилося після витрат; витрачай те, що залишилося після заощаджень". Все просто! Отримав якісь гроші - спочатку дисципліновано інвестуй частину, нехай невелику, а вже потім плануй витрати.

Це точно не про нас. В Україні паралельні прямі витрат та інвестицій перетинаються. Потім і зовсім зливаються в одну - крадіжки і розбазарювання. Говорите, грошей немає? Так у маленького Уоррена, що купував шість пляшок "Коли" за 25 центів і продавав їх у роздріб по 5 центів, за пляшку, теж було небагато, спочатку.

Не грошей у нас немає, а звичок (читай інститутів влади), які допомогли б розумно розпорядитися грошима МВФ, облігаційними позиками, нехай і невеликими, але, все ж, доходами від приватизації, та інвестувати їх в майбутнє.

Так, може, ще не пізно? Адже Україна ще дуже молода держава і не пізно почати виховувати в собі правильні звички.

Спочатку інвестуй, а вже потім витрачай, і майбутнє скаже тобі спасибі!

Передруковується з дозволу автора