Як кремлівські маріонетки "допомагають" Сирії

Пострадянські сепаратисти та Асад: бажані відносини, без надії на краще

"Міністерство оборони" Абхазії засудило операцію коаліції в Сирії і розцінило її "як провокацію до розв'язування великої війни". У повідомленні йдеться про те, що "Збройні сили Абхазії готові виступити на захист сирійського народу і надати допомогу професійно підготованими фахівцями, в тому числі і льотним складом". Офіційний Тбілісі мовчить – можна припустити, що з ввічливості, щоб не сміятися.

Найбільше сміх викликає згадка про "льотний склад" – своїх бойових літаків у Абхазії немає, крім кількох навчальних Л-39, Як-52 і Ан-2, а також шести вертольотів Мі-8 і Мі-24П, дислокованих на території аеродрому Бабушера. Якщо Сирія готова прийняти радянський "кукурудзник" і надати йому територію для бомбардування, то, швидше за все, всі вороги Дамаска розбіжаться в різні боки від здивування. "Збройні сили" Абхазії чисельністю 2100 осіб здебільшого тепер підпорядковані Росії. "Заступником міністра оборони" в Абхазію відправили Анатолія Хрульова – колишнього командувача 58-ї російської армії, що безславно пішла з Грузії в серпні 2008 року, втративши 12 літаків і розгромлену штабну колону, – пише Олег Панфілов для "Крим.Реалії".

Якщо Сирія готова прийняти радянський "кукурудзник" і надати йому територію для бомбардування, то, швидше за все, всі вороги Дамаска розбіжаться в різні боки від здивування

Поки що відомо про військові дії сепаратистів на Донбасі – там в 2014 році створили так звану 15-ту бригаду, "пятнашку". Перший час в ній були в основному вихідці з Абхазії, тепер же більше найманців з "Південної Осетії". Про участь сепаратистів з "Південної Осетії" у війні на території Сирії невідомо, але є відомості про бойовиків з російської Осетії: в 2013 році в Сирії загинули двоє жителів селища Чикола – 42-річний Алан Караєв і 29-річний Едуард Цомаєв. Роком раніше – Єгіше Царукян, екс-заступник колишнього північноосетинського муфтія Алі (Сергія) Євтеєва, який покинув пост після інтерв'ю, в якому він зізнався, що проходив навчання в таборах підготовки Хаттаба. Своїх мусульман в "Південній Осетії" немає, тому немає і причини брати участь у війнах на Близькому Сході.

Однак в самій Сирії є й осетинські, і абхазькі громади. Осетин трохи, близько 300 осіб – це нащадки тих, кого насильно виселяли з території Північного Кавказу в другій половині 19 століття разом з черкесами, абхазами, кабардинцями й іншими народами, чия вина була тільки в тому, що вони мусульмани. Частина мухаджирів були спрямовані в турецькі провінції – Алеппо і Дамаск. Там вони заснували невелику громаду осетин майбутньої Сирії.

Людей, які називають себе абхазами, в Сирії близько двох тисяч. Серед них лікарі, відомі спортсмени, військові, в тому числі генерал-лейтенант, колишній начальник штабу ВПС Сирії Абаза Мамдух Хамді, представник князівського роду Маршан, а також популярна актриса арабських "мильних опер" Тадж Хейдар-Гогуа. Починаючи з 2012 року, в Абхазію стали приїжджати нащадки мухаджирів, абхазькі ЗМІ писали, що їх було приблизно 500 чоловік, але частина з них так і не змогла звикнути до пострадянських порядків, до російської мови, вони повернулися до Сирії. Незважаючи на близькі стосунки з Володимиром Путіним, сирійський диктатор Башар аль-Асад так і не визнав "незалежність Абхазії і "Південної Осетії", тому заяви сепаратистів можна розцінювати як бажані відносини, без надії на краще.

Сирійський диктатор Башар аль-Асад так і не визнав "незалежність Абхазії і "Південної Осетії"

Самому Башару аль-Асаду не до пострадянських сепаратистів – радше, кремлівським протеже з Сухумі й Цхінвалі хочеться притулитися хоч до якоїсь країни, щоб розповідати громадянам на телебаченні про "величезні успіхи зовнішньої політики". Наприклад, на IV Ялтинському міжнародному економічному форумі "міністр економіки" Абхазії Адгур Ардзинба зустрівся з сирійським міністром економіки і зовнішньої торгівлі Мухаммедом Самер Халілем. Ардзинба при зустрічі підкреслив, що народ Абхазії солідарний з народом Сирії. Цього ж місяця "президент Абхазії" Рауль Хаджимба направив Башару аль-Асаду телеграму з нагоди Дня незалежності Сирійської Арабської Республіки, а в листопаді минулого року привітав його з днем народження.

Щороку абхазькі лідери здійснюють поїздки, які в Сухумі називають офіційними. Під час такої поїздки делегації в Дамаск журналісти запитали: коли ж Сирія визнає "незалежність" Абхазії? На це "міністр закордонних справ" Даур Кові заявив: "Це справа перспективи. Ми не квапимо події. На сьогоднішній день ми говоримо про взаємодію у всіх областях". Про перспективи говорив і попередній "міністр" В'ячеслав Чирікба, ще в 2015 році, але все залишається як і раніше, не зважаючи на старання Москви.

Два роки тому в Сухумі відбувся круглий стіл на тему "Сирія: далека і близька", на якому з вітальним словом до учасників звернувся "посол" Росії в Абхазії Семен Григор'єв. Він зазначив, що "в Сирії вперше протягом останнього десятиліття дали відсіч і надали протидію політиці керованого хаосу, яку проводять США". Але знову – ні слова про визнання. Єдиною подією у співпраці стала поставка 12 тонн бутильованої питної води з Абхазії до Сирії за посередництва Міністерства оборони Росії.

Єдиною подією у співпраці стала поставка 12 тонн бутильованої питної води з Абхазії до Сирії за посередництва Міністерства оборони Росії

Інша окупована територія Грузії – "Південна Осетія" – також претендує на особливі відносини з Сирією. Під час економічного форуму, що проходив днями в Ялті, глава Південної Осетії Анатолій Бібілов передав запрошення президентові Сирії Асаду відвідати республіку. "Південна Осетія" встановила перші контакти з Сирією після зустрічі в Москві "посла" Знаур Гассієва з послом Сирії в Росії Ріяд Хаддадом в 2015 році. Оскільки два суб'єкта нічого не пов'язує, тоді прозвучали чергові фрази "про діалог як найважливіший етап в розвитку довіри між двома країнами".

Після операції коаліції 14 квітня через Цхінвалі стали озвучувати різкі заяви на адресу США: "Вкотре все міжнародне співтовариство може спостерігати за тим як країни, які вважають себе лідерами цивілізованого світу, грубо порушують основоположні норми міжнародного права". Глава "парламенту" Петро Гассієв заявив, що "удар по Сирії – державний тероризм. Ця нічим не виправдана військова акція, більше схожа на класичну військову авантюру, безсумнівно, завдасть великої шкоди крихкому миру, що встановився після багаторічної громадянської війни в Сирії".

Навряд чи сирійський президент коли-небудь приїде в Цхінвалі – хоча б тому, що з найближчого пагорба, який контролює Тбілісі, територія Цхінвалі як на долоні. Елементарні заходи безпеки не дозволяють будь-кому з чиновників високого рангу приїжджати в центр окупованого Цхінвальського регіону. Як і у випадку з Абхазією, запрошення відвідати "Південну Осетію" розсилають виключно для пропаганди, щоб населення регіону пишалося сміливістю і відчайдушністю кремлівських маріонеток.

Як і у випадку з Абхазією, запрошення відвідати "Південну Осетію" розсилають виключно для пропаганди, щоб населення регіону пишалося сміливістю і відчайдушністю кремлівських маріонеток

Ще одна сепаратистська територія, опосередковано пов'язана із Сирією, – це Карабах. За різними даними, в Сирії жили близько 100 тисяч етнічних вірмен. Велика частина громади – біженці, які в 1915 році приєдналися до корінних вірмен, що жили в Дамаску, Алеппо, Паясу і Александретті з 4-5 століття. Власне, безпосередньо вірменську громаду Сирії і населення Вірменії пов'язує тільки етнічна приналежність, а не родинні стосунки, як у абхазів і осетин. Проте, сирійські вірмени знаходять притулок у Вірменії, і з початку сирійського конфлікту в 2011 році майже 20 тисяч сирійських громадян вірменського походження прибули до Вірменії. За даними Агентства ООН у справах біженців, більше 80% з них залишилися і знайшли захист. Зараз, згідно з даними міністерства діаспори Вірменії, громада Сирії скоротилася до 14 тисяч осіб, половина з них знаходиться в Алеппо. Саме в цьому місті народився перший президент Вірменії Левон Тер-Петросян.

Проте, вихідці з Вірменії і Карабаху в Сирії воюють. 14 серпня в Сирії загинув Нубар Озанян, що народився в Туреччині, але багато років прожив у Вірменії. Судячи з біографії, він професійний бойовик – в 1988 році воював у Палестині, в 1992-му – в Карабасі, а останні два роки – в Сирії проти ІДІЛ. Озанян, виходець з бідної вірменської родини, навчався в школі "Карагезян", потім – в Дпреванку, де познайомився з одним із лідерів турецьких комуністів Арменаком Бакром і захопився комуністичними ідеями. В кінці 1980-х років він приєднався до військового крила компартії, брав участь в декількох операціях. Редактор вірменської газети "Акос", яка видається в Туреччині, Баграт Естукян заявив виданню Аrmeniasputnik.am, що "Озанян – не єдиний вірменин, що воює в Сирії. У курдських загонах є й інші вірмени, інформація про них засекречена".

Єдина територія, яка має намір торгувати з Дамаском, – це окупований Крим

Мабуть, єдина територія, яка має намір торгувати з Дамаском, – це окупований Крим. І, як оголосив маріонетковий глава Криму Сергій Аксьонов, йдеться про контракт на 95 млрд рублів (майже $1,5 млрд). З огляду на давню традицію хвастощів, Аксьонов в цьому випадку повівся, як його колеги по сепаратизму в Абхазії і "Південній Осетії", тобто зіграв на пропаганду. Нормальні держави відмовляються від відносин з ізгоями, лише країни третього світу з ізгоїв стають головними партнерами неіснуючих держав.

Copyright © 2018 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Сергій Грабовський Публіцист, історик
Роман Сініцин Волонтер
Олег Сенцов Режисер, сценарист, письменник
Анастасія Леухіна Голова ГО "Горизонталі", викладач Київської школи економіки
Світлана Фус Дієтолог
Погода