Українцям плювати на все?

Найгірше, коли вже ні до чого немає діла

З 2014 року обговорюємо – досягли ми дна чи ні.

Думки різняться. Одні стверджують, що так. І задихаючись від нестачі кисню, з криками "Перемога!", намагаються спливти на поверхню. Інші заперечують. Мовляв, досягти щось, досягли, але можемо копнути глибше, і відлуння раз за разом повторить: "Зрада, зрада, зрада". Треті, найпрактичніші, і з хорошим слухом, придумали версію, що "хтось стукає знизу". Знайшовши собі в цьому виправдання, без жодного докору сумління продовжують облаштовувати свої не надто пристойні, але цілком вигідні справи, - пише Іван Компан для "Новое время".

Яке ж воно, це дно? Що це - бідність, еміграція, хвороби та епідемії? Напевно, всього потроху. Але, мабуть, найстрашніше - це апатія та байдужість. З жалем можна боротися, але немає гірше, коли вже ні до чого немає діла. Напевно, це і є дно. Можна, звичайно, називати це дзен. Але чесніше, все-таки, дном. І в цьому сенсі ми вже точно на дні, як в горьківській нічліжці, зі своїми Сатіними, Акторами і Настями. Навіть Лука, що вселяє надію, серед нас був. Але, по-моєму, вже пішов.

Найгірше, коли вже ні до чого немає діла. Напевно, це і є дно

В останні роки українському суспільству стало на багато що наплювати. Плювки стають все далі, а слина все густішою. Події та вчинки, які змушують жителя цивілізованого світу здригнутися, в українців викликають лише поблажливу посмішку розуміння.

Постачають видні депутати на фронт бронемашини, що розвалюються, ну й нехай. Платить головнокомандувач податки в казну агресора, та й добре. Зловило НАБУ депутата, так ні ж, не зловило, а змусило хорошу людину зробити погано. Провокація! Та й хто їх там, в кінець кінцем, зрозуміє, хто поганий, а хто хороший.

Ну, з перерахованими персонажами все зрозуміло. Стара школа, усталені звичаї, їх життєвих принципів вже не змінити. Ось ми і перестали реагувати. Всього лише рік тому е-декларації владних мужів і дам викликали хвилю обурення. Цього року ми їх навіть не обговорюємо. Декларанти збідніли чи чеснішими стали? Ні, просто вже нецікаво, ми звикли і стали холодніші.

До речі, влада виявилася вельми винахідливою у частині боротьби з опонентами. Головне "замазати"! Змусили активістів подати e-декларації і, о Боже, з'ясувалося, що багато борців з корупцією, ці буревісники змін і герої словесних барикад, виявилися вельми забезпеченими людьми. Можна навіть сказати – казково багатими, якщо порівняти з доходами тих, за чиї права вони так відчайдушно борються. Та й все б нічого. Зрештою, на відміну від чиновників, вони ж не наші з вами гроші зі смаком проїдають. Яке нам до їх багатств діло? Але погодьтеся, є щось протиприродне в образі Данко, в руках якого замість серця ключі від дорогої машини або iPhone X, повний гламурних фотографій. Начебто і не вкрадено, причепитися ні до чого. Але погодьтеся, що таке жирне життя "борців" якось з гаслами слабо поєднується. Виходить, що ні владі ми не віримо, ні борцям з нею. На самих себе теж якось не звикли розраховувати. Радянська влада розучила. Ось і не складається головоломка.

Виходить, що ні владі ми не віримо, ні борцям з нею. На самих себе теж не звикли розраховувати. Радянська влада розучила. Ось і не складається головоломка

Вивернулося якось все навиворіт. Як говорив горьківський Татарин, з тієї ж п'єси: "Будь-який час дає свій закон...". Чесність і порядність зведені в ранг видатних якостей. Необхідне раптом стало достатнім! Тільки за те, що людина не краде, ми готові поставити її на п'єдестал. У деяких випадках дозволяємо навіть ставити експерименти над країною. Не розум, не професіоналізм, всього лише чесність, що стала раритетом в сучасному українському суспільстві, викликає захоплення.

Ось і здолала нас байдужість. Все, як у тій пісні Леонарда Коена: "Everybody knows the game was fixed, poor stay poor, rich get rich, Нow it goes? Everybody knows", що у вільному перекладі означає: "В курсі ми, як все робиться, нічого не змінити, і чхати на все хотіли!".

Шкода! Так, адже, все добре починалося, стільки надій було, а тепер "Бац!" – Лука пішов, Актор повісився, всім на все наплювати! "Ех... зіпсував пісню... дур-рак!", – сказав би Сатін.

Цікаво, що б відповіло відлуння – "Зрада" чи "Перемога"?

Передруковується з дозволу автора

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Мирослава Ґонґадзе Головний редактор і керівник Української служби "Голосу Америки"
Віктор Каспрук Політичний аналітик
Тарас Возняк Культуролог, директор Львівської галереї мистецтв ім. Б. Возницького
Євген Іхельзон Засновник проекту "Я люблю Азію"
Сашко Даниленко Мультиплікатор, художник
Погода