Як нам легко руйнують впевненість в собі

Що б хорошого чи поганого ми про себе не думали, ми думаємо це лише тому, що колись нам про це сказали

Тільки вчора ви здавалися собі дуже вродливими, а сьогодні з болем дивитеся на себе в дзеркало. Для цієї трансформації було досить одного "кривого" словечка або двозначної фрази, кинутої у ваш бік.

Чому так? Справа в тому, що самооцінка – це сукупність всіх наших досвідів і зворотного зв'язку від людей в різних життєвих контекстах. Чим більше позитивного зворотного зв'язку, тим більше непохитної впевненості. І навпаки.

У цьому і полягає вся крихкість впевненості – це стратегія, яку зруйнувати набагато простіше, ніж створити. Якщо віддати цей процес в чужі руки, готуйтеся, що від впевненості не залишиться і сліду.

Швидкість руйнування вашої самооцінки в будь-якому життєвому контексті залежить від трьох речей:

1. Наскільки велике значення має людини, яка висловлює про вас думку.

2. Кількість повторень цієї думки від різних людей.

3. Кількість протилежного досвіду і протилежних думок у цьому питанні.

Загалом, якщо у вас є вагон підтверджень звідусіль, що ви – красиві, то дві-три (і навіть десяток) образ на адресу вашої зовнішності пройдуть повз. Але якщо вагона підтверджень немає, тут починаються проблеми.

Справа ускладнюється тим, що нереально мати високу самооцінку у всіх сферах життя: всі ми маємо сильні і слабкі сторони, які можна визначити за нашими результатами в різних сферах. Проте часто ці результати пов'язані з тим, перервали чи не перервали нам колись значущі для нас люди ці стратегії. Адже складно рухатися проти вітру. Ще складніше – продовжувати вдосконалюватися в тому, що, як кажуть, вам не дуже вдається. Тим більше, якщо це втовкмачували з самого дитинства.

По суті, нашу самооцінку руйнує два простих моменти:

1. "Безневинні" навідні запитання:

"Вибач, але ти називаєш це борщем/танцями/малюнком?"

"А ти впевнений, що у тебе вийде? Я от не був би такий впевнений... "

"А це точно так робиться? Щось не схоже... "

Ці питання, поставлені "з чистої цікавості" – прямий сумнів, висловлений вам в обличчя. Він інсталює вам емоцію страху за результат і руйнує послідовність ваших дій.

І хоч такі питання-натяки – не найгірший варіант у дні всюдисущого "на мою скромну думку", чуючи їх постійно від близьких і важливих людей, не помітите, як перетворитеся в ходячий сумнів.

2. Прямі образи. Тут вже критикують не вашу поведінку або дії, а вас самих. Навряд чи потрібно пояснювати, як це працює і чим підриває самооцінку.

Як же її захистити?

Якщо впевненість вам потрібна, варто зрозуміти, що сама собою вона навряд чи трапиться – її потрібно свідомо захищати і відвойовувати. Захищати не все підряд, адже всі ми в чомусь посередні, та й добре. Ні, відвойовувати потрібно те, в чому ви самі хочете бути сильні та впевнені.

Зробити це можна, дотримуючись двох кроків.

Перший крок – шукати підтвердження того, що вам потрібно

Давайте чесно. Нам всім потрібні докази, щоб у щось повірити. У тому числі, щоб повірити самим собі. Бездоказово підняти самооцінку неможливо.

Що таке підтвердження? Це будь-який позитивний досвід (слова) в потрібному вам контексті. Будь-яка наша впевненість – що ми креативні, красиві, розумні чи бездарні – будується на численних доказах ззовні.

Хочете мати упевненість у своєму розумі? Починайте свідомо "націджувати" приклади зі свого життя, які підтверджують, що ви розумні. Згадуйте кожну позитивну оцінку вашого розуму від вчителів, викладачів, батьків або знайомих з будь-якого приводу. Шукайте цю похвалу кожен день в спілкуванні з людьми і відзначайте собі, як перемогу.

Згадати потрібно не менше 50 підтверджень. Складно? Нереально? У жодному разі. Велика частина наших спогадів і так помилкова, тому можете не соромитися і придумати їх. Повірте, ви і раніше це робили, просто не усвідомлювали цього.

Не соромтеся роздувати кожен маленький, але бажаний доказ до величезних розмірів, смакуйте ним вздовж і впоперек.

Другий крок – бути глухим до всього негативу, який не є конструктивною критикою.

Значна частина сказаних на нашу адресу думок - це суто особистісні оцінки співрозмовника, які мають мало спільного з реальністю. В оцінках інших є все що завгодно – проекції, здогадки, особиста думка, але конструктивна критика там рідкісний гість.

Тому ви повинні буквально стирати з пам'яті, внутрішньо висміювати або відразу подумки відмітати все, що не є, на вашу думку, конструктивною критикою, а ображає, засмучує вас і підживлює низьку самооцінку.

Як бачите, суть проста: змістити фокус уваги, "роздуваючи" позитивні підтвердження і знецінюючи негативні.

Але не перегинайте і слухайте те, що дійсно цінне, нехай і неприємне. Як мінімум, щоб не "оглухнути" до зворотного зв'язку від світу і не проміняти адекватність на театр одного актора.

Оригінал