Так валити чи не валити з країни?
Українці живуть у світі самообману й ілюзій
Спостерігаю за тим, як різний прогресивний народ – від венчурних інвесторів і ІТ-шників до юристів із фінансистами міркує, що робити в разі перемоги на виборах Юлі або Ляшка. Валити чи не валити з країни. Неначе це межа.
Ні, не межа. Багато ще чого можна зробити з народом, думкою якого просто і дешево маніпулювати, особливо якщо враховувати доступність сучасних технологій. Ось винесе Ляшко прямо напередодні виборів дитину з охопленої полум'ям хати і все – у нас новий президент.
Багато чого можна зробити з народом, думкою якого просто і дешево маніпулювати, особливо якщо враховувати доступність сучасних технологій
Така метаморфоза відбувається з тими суспільствами, в яких більшість думає виключно про себе і власний периметр, залишаючи загальному мінімум від того, що потрібно. Тому ми, з одного боку, маємо, як і раніше, засрані під'їзди і тротуари, з іншого – Ляшка як імовірного кандидата у президенти, а з третього – прогресивний народ, який із жахом розмірковує: валити з країни чи ні в разі його обрання. Або її обрання. Або його переобрання. Суті це не змінює.
То валити чи не валити?
Моя порада: не валити. Але це суто особисте. Не факт, що я маю рацію. Просто якщо ви вирішили валити, бо вважаєте, що життя на Заході простіше і легше – приготуйтеся перші 10 років гарувати по 12 годин на добу і жити в дуже обмежених умовах. Приготуйтеся багато років перебувати в самісінькому низу соціальних сходинок і економити на всьому. І тільки тоді, коли ви навчитеся розмовляти відносно без акценту мовою тієї країни, в якій живете, зрозумієте формальні й неформальні правила суспільства, а головними у вашому житті стануть такі чинники, як довіра, репутація та фінансова стабільність – тоді ви зрозумієте, що "простіше і легше" буває тільки у фантазіях.
До того ж, почавши працювати, ви швидко усвідомлюєте: якби ви стільки ж гарували в Україні, то зовсім непогано б заробляли і нікуди не потрібно було б їхати.
Валити однозначно треба – але не з країни, а зі світу самообману й ілюзій, які полягають у тому, що в усьому винен президент або хитродупий депутат у Brioni блакитного кольору.
Валити однозначно треба – але не з країни, а зі світу самообману й ілюзій
Звісно, вони винні. Але вони – частина того суспільства, яке, зокрема складається з нас. Час нарешті це визнати. Це боляче і страшно, і вимагає колосальних зусиль, тому лише дехто цілеспрямовано обирає червону таблетку.
Решта ж вважають за краще жити у світі ілюзій. І бажання валити – це все те ж бажання зберегти навколо себе ілюзію, залишаючись усередині власного комфортного периметра, не більше того.
А так не буває.
