З чим Порошенко їде до Польщі?

Найкраще для порятунку українсько-польських відносин - це пауза в обговоренні історії

Ну, за Польщу! 11 листопада наш сусід відзначає День Незалежності. Сьогодні в Києві відбудеться організоване Посольством урочисте прийняття з цієї нагоди.

Польща важливий і красивий сусід (чи краще сказати - сусідка?) України. Мені імпонує польська еліта, яка за мого життя на моїх очах вивела свою країну з пострадянського посттоталітарного болота у світ. Та ще й як це зроблено - як наполегливо, твердо, але і елегантно Польщу перетворювали з європейських задвірок на європейську державу.

Захоплююсь польською інтелігенцією, яка спромоглась зробити з країною усе те, що нам, українцям лише належить зробити.

Напевне тому Польща стала другою і доброю домівкою для сотень тисяч (а може і мільйонів) українців, які користуються створеними поляками можливостями аби вчитися, заробляти і жити краще.

Для України Польща залишатиметься воротами, парадним в'їздом до Європи

Для України Польща залишатиметься воротами, парадним в'їздом до Європи. В усіх сенсах цього слова.

Мені дуже імпонує польське посольство в Києві. Посол Ян Пєкло наділений дипломатичними талантами, яких так бракує в дипломатичних службах усього світу. За інших обставин (якби не їх офіційне амплуа) з багатьма польськими дипломатами в Україні я би радше був другом, ніж колегою.

Найрізноманітніші заходи, що дуже вміло організовують в Україні польські місії, як правило, дуже елегантні та сповнені сенсу. Там завжди цікаво. Але на сьогоднішнє прийняття, запрошення на яке попередньо прийняв, я не піду.

Я розумію, що Посольство Польщі в Києві є представництвом усієї Польської держави, але формально - це представництво МЗС Польщі. Сьогодні відомство очолює людина, яка як на мене, не лише є поганим дипломатом, але і як політик представляє ті сили, що роблять шкоду далеко не одним українсько-польським відносинам, але і Польщі назагал.

Мій дипломатичний ранг - це звичайно не титул. Але і він зобов'язує. Зобов'язує щонайменше думати. І ось я не можу знайти для себе пояснення, як мою участь у прийнятті польської амбасади в Києві можна було б пояснити з точки зору мого несприйняття тієї ганебної лінії антиукраїнських провокацій, що провадить польський міністр закордонних справ?

Численні вульгарно-шовіністичні закиди, заборона на в'їзд до Польщі українцям, які мають сміливість мати власну думку щодо своєї ж історії - як протестувати проти цього?

Численні вульгарно-шовіністичні закиди на адресу українців, політика заборон на в'їзд до Польщі українцям, які мають сміливість мати власну думку щодо своєї ж історії - як протестувати проти цього? Прийти на прийняття з символікою ОУН-УПА? Але навіщо ставити у незручне становище польське посольство в Києві, Посла Пєкла і дипломатів - тих, кого поважаєш, і тих, хто в силу професійного становища стає таким же заручником великодержавного хамства свого міністра, як і ми, українці?

Тому я прийняв рішення від участі у прийнятті відмовитися.

Почуття легкої паніки викликає заявлене після аравійських звершень бажання президента Порошенка рятувати українсько-польські відносини - провести консультативне засідання комітету президентів України та Польщі (відбудеться 17 листопада в Кракові, - ред.).

З чим туди поїде президент, розуміння якого про шляхи врегулювання українсько-польських відносин досі проявилось лише у бажанні ляпнутися посеред Варшави на коліна?

А методика підготовки до такого роду заходів передбачає якесь осмислення (чого ми туди їдемо, що говоритимемо, що почуємо у відповідь, наскільки це буде правдо, що ми досягнемо у підсумку, наскільки ці домовленості будуть тривалими). І ось паніку особисто у мене викликає уявна картинка, як Єлісеєв з Клімкіним "вибиватимуть" зі своїх підлеглих "пробивні ідеї та ініціативи", з якими Порошенко традиційно не лише вразить усіх нас, але і щось чи когось переможе на наступному великому українсько-польському президентському хуралі.

Усе, що можна було вигадати з точки зору задоволення постійної історичної сверблячки поляків, уже вигадали

Проблема у тому, що усе, що можна було вигадати з точки зору задоволення постійної історичної сверблячки поляків, уже вигадали.

При чому, кажуть, що процес вигадування формул політичних примирень Кучма-Кваснєвський і Ющенко-Качинський супроводжувався таким масовим споживанням оковитої, яке судячи з публічно наявної медичної інформації, президенту Порошенку просто заборонене.

І де воно усе? Де оті "пробачаємо і просимо пробачення"? Хто викинув усе це на сміття? Та політична сила в Польщі, з далеко не найбільш самостійним представником якої Порошенко буде тепер рятувати двосторонні відносини? А головне як?

Тому, вношу на розгляд адміністрації президента дві пропозиції:

1. Усі сили української дипломатії та аналітики зосередити на тому, щоб наступна стратегічна рада президентів України і Польщі була безрезультатною. Саме так і саме цим Порошенко може створити оригінальну (на тлі інших президентів України) картинку і почати претендувати на далекоглядність.

Оскільки на якісь компроміси йти потрібно, то найбільшим компромісом може бути рішення про якусь не надто формальну комісію функціонерів і істориків. При цьому ми маємо розуміти, що у своєму баченні ролі і функції цієї комісії поляки навряд чи зможуть далеко відійти від ідеї переконати тупуватих варварів зі Сходу, що вони вбивці і винуватці майже усіх польських бід. Тому наступним завданням буде звести ККД цієї комісії до нуля (якщо доручити МЗС чи КМУ, з цим у нас проблем не мало би бути).

Секрет успіху для України криється всередині України, а не в домовленостях з поляками

2. Включити до складу делегації України на засідання стратегічної ради президентів України і Польщі директора Інституту національної пам'яті України пана В'ятровича.

Є така думка, якщо друге зробити по-перше, то з виконанням першого особливих проблем не буде, а якщо пощастить, то зустріч взагалі не відбудеться.

Якщо говорити серйозно, то секрет успіху для України криється всередині України, а не в домовленостях з поляками. А найкраще, що нині можна придумати для порятунку українсько-польських відносин - це пауза в обговоренні питань історії.

Оригінал

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олеся Ольховик Психологиня ГО "Форпост"
Дарія Маслова Психолог, сімейний консультант
Євген Чирва Психотерапевт Центру "Форпост HELP"
Анна Сокур Психологиня ГО "Форпост"
Анна Сотнікова Стиліст-перукар, колорист, трихолог
Погода