Майбутнє самої Росії не передбачуване. Що ж станеться з Абхазією і "Південною Осетією" - припустити неможливо

Річницю війни в "Південній Осетії" Путін несподівано вирішив відзначити в Абхазії. Звичайно, в Цхінвалі можна послати Суркова або ще якогось дрібного кремлівського клерка, але чомусь святкувати окупацію вирішили в Сухумі. За останні кілька тижнів в Абхазії сталося багато неприємного - напад на російських туристів, знищення складу боєприпасів. Свято очікуєть оригінальне.

Російська пропаганда і через дев'ять років продовжує писати по-старому. Про "мирно сплячий Цхінвалі", про підступність "грузинських фашистів", які напали на "миролюбних російських миротворців". Здавалося б, уже давно відомо - в тому числі і зі слів Путіна, - що війна готувалася задовго, що метою був не "захист осетинського населення", а банальна геополітика . Страх від зближення Грузії з НАТО і ненависні трубопроводи, що руйнують енергозалежність європейських країн від російського газу, пише Олег Панфілов для "Крим.Реалії".

Час все розставив на свої місця. Росія залишилася такою ж агресивною країною, і, як передбачали, напала на Україну. Єдине розчарування через дев'ять років після подій - Кремль так і не був повною мірою покараний за війну в Грузією.А після осуду Барака Обами, Путін почав готувати нову війну, з Україною. Зараз відомі деякі деталі та подробиці подій тієї війни - про військові кораблі США, щопришвартувався в Батумі з упаковками мінеральної води на палубі і "чимось ще", що злякало доблесну російську армію. Що досить було одного дзвінка Джорджа Буша-молодшого, щоб войовничий запал Кремля здувся.

Багато в чому російські "подвиги" тієї війни придумані пропагандою, починаючи з "миротворчості" російської армії, яка насправді нічого не робила, щоб запобігти обстрілу грузинської поліції. Грузинської армії ніколи не було поруч з Цхінвалі, оскільки її присутність була б визнанням сепаратистської "Південної Осетії" в якості "незалежної держави". Як немає там військових і зараз. А ось 58-а армія стала проникати в Цхінвалі ще з початку серпня, перекидаючи по вузькому з однорядним рухом 4-кілометровому Рокському тунелю бронетехніку і живу силу. Не вірити ж твердженням генерала Хрулева, що вся 120-тисячна 58-а армія раптом приїхала за одну ніч, щоб врятувати сепаратистів.

Російська пропаганда продовжувала брехати навіть коли її спростовували за допомогою документів і свідчень, коли правозахисники зафіксували кілька смертей мирних жителів, а не "більше 3 тисяч", як брехала пропаганда. Досі пропагандисти пишуть про "втечу" грузинської армії, наполегливо забуваючи про розгром штабної колони 58-ої армії поблизу селища Джава, коли і сам командувач армією, генерал Анатолій Хрульов залишився без доброї половини своєї дупи, відірваною осколком грузинського снаряда. Зовсім не помічають і збиті за п'ять днів 12 російських літаків. Два з яких збили осетинські ополченці, бойовики з бандформувань, які прийняли російські літаки за грузинські. Зараз генерал Хрульов продовжує традиції окупантів - в травні 2015-го його призначили начальником Генерального штабу Збройних Сил Республіки Абхазія.

Російська пропаганда намагалася приховати не тільки реальні події - бомбардування Поті та Горі, 292 ракетно-бомбових удару, нанесених по всій території Грузії, включаючи гірську Аджарію, - а й численні випадки мародерства. Тоді здавалося, що вони затіяли війну, щоб пограбувати ковбасний цех фірми "Никора" в Поті, щоб розбомбити монастир Нікозі, щоб поцупити унітази з військової бази в Сенакі. Щоб банально поцупити банки з маринованими огірками у бабусі в Горі, як бойовики чеченського батальйону ГРУ "Схід" гнали крадені джипи і гнали їх на продаж в Цхінвалі.

Від цієї інформації нікуди не дінешся, і якщо її не поширювали російські ЗМІ, то допомагали інтернет-ресурси - перш за все блогосфера. Тепер уже ніхто не намагається ухилятися і називати ту війну конфліктом. Вона була справжньою. І, судячи з подій, це була реальна військова операція із захоплення Грузії під приводом захисту "мирно сплячих осетин". Війна з певною метою - дійти до Тбілісі, вигнати обридлого Саакашвілі, привезти своїх маріонеток, відрізати Європу від трубопроводів з азербайджанським газом і разом поставити на коліна весь Кавказ. Отримавши по зубах в 2008 році, Кремль не заспокоївся, і через сім років все повторилося з диявольською точністю: знову два фронти - з Криму та на сході України, знову бліцкриг, але знову удар по зубах і скиглення на тему "ми так не хотели" і "настамнет".

Навіщо Путін їде до Абхазії? Напевно, знову продемонструвати, що він непохитний і вважає метою свого життя підтримку сепаратистів. Але грошей вже немає, а "демонструвати" треба. Правда, тепер Путіну доведеться виправдовувати своє перебування в окупованій Абхазії багатьма фактами нападів і вбивств російських туристів за останні два-три роки. Ситуація в Абхазії катастрофічна і вкрай нервова не тільки через гостру крімінальну обстановку, але і постійних ігор команди Суркова з маріонетками. Це абхазам здається, що Кремль з ними вважається. Насправді, Москві вкрай байдужа доля тих, хто за 24 роки фінансування з державного бюджету не зробив зовсім нічого, щоб самостійно заробляти гроші, а не сидіти на шиї у російських платників податків.

Тепер у абхазів зникло єдине джерело доходу - туризм: за офіційною інформацією, попит на туристичні путівки знизився на 30 відсотків, а неофіційно - набагато більше. Чи зможе Росія компенсувати ці 15-20 відсотків доходу абхазького бюджету - питання вже навіть не риторичне, воно - в порожнечу. У соціальних мережах абхази міркують про майбутнє, і ніхто з них вже не впевнений в тому, що воно буде світлим або хоча б нетревожним. Паніки додав вибух на військовому складі в селищі Приморське Гудаутського району, який здетонував і знищив кілька приміщень з боєприпасами. Ніхто не говорить про те, скільки було знищено, але вибухи величезної потужності потрясли округу - загинули дві відпочиваючі в селищі росіянки, постраждало більше 50 осіб.

Єдиною "приємною новиною" для Путіна стала передислокація півтори тисячі строковиків для проходження служби на російську військову базу в Абхазії. Навряд чи ці хлопчаки є реальною загрозою, але наполегливість, з якою Росія мілітарізує Абхазію, свідчить про завзятість Путіна, а не про оцінку ситуації. У самій Грузії проходять військові навчання НАТО - Noble Partner 2017, в яких бере участь 2800 військовослужбовців з восьми країн, як членів, так і партнерів НАТО - США, Великобританії, Німеччини, Словенії і Туреччини, України, Вірменії та Грузії. Крім солдатів і офіцерів в Грузію переправлено велику кількість техніки - американські танки M1 Abrams, БМП M2 Bradley і військового літака типу С-130, також вперше до навчань підключиться американський бронетранспортер Stryker і німецький бронетранспортер GTK Boxer.

Західні партнери не перший рік виявляють свою підтримку Грузії і застерігають своєю присутністю Росію утриматися від спроб ускладнити ситуацію. Останній рік був найактивнішим на заяви з боку керівників західних країн і НАТО про те, що вони не залишать Грузію і підтримуватимуть її, зокрема в бажанні інтегрувати в Північноатлантичний блок. У Кремля пропав останній аргумент, яким він показував себе всі ці роки - що НАТО не потрібні країни, в яких є відторгнуті території. Але, мабуть, на Заході стали розуміти необхідність і захисту Грузії для запобігання подальшої російської експансії, і того, що тимчасово втрачені території можуть повернутися.

Але Путін би не був би Путіним, якби відмовився від можливості покрасуватися перед камерами в окупованій Абхазії, підбадьорити росіян, ще раз заявити про велич Росії, потиснути руки маріонеткам. Що далі станеться, не знає ніхто, абхазькі "керівники" - тим більше. Маріонеткова влада, що влаштувала в 1993 році етнічну чистку за наказом Кремля, яка вигнала понад 60 відсотків населення, понад 300 тисяч етнічних грузинів, вважають, що будуть під прикриттям російських господарів вічно. Але часи змінюються, санкції підточують російську економіку і фінанси. Майбутнє самої Росії не передбачуване, що ж станеться з Абхазією і "Південною Осетією" - припустити неможливо.

Copyright © 2017 RFE / RL, Inc. Передруковується з дозволу Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода