Чи потрібен нам день ВДВ?

Маємо відмовитись від чужих традицій

Нинішній формат Дня Високомобільних десантних військ України - важка тема. Заходжу зранку в Twitter - відео святкування російських недодесантників, фонтани, тільняшки, блакитні берети. Потім - мордобій пропагандиста і "оплотівця" біля фонтану в сюжеті про ВДВ.

Й погано, що на цьому фоні святкують і наші тру-десантники, поміж яких 467 героїв, загиблих на Сході, зокрема від рук колишніх російських "товаришів" по роду військ.

Але це лише контекст. Куди серйозніше виглядає генеза дати: 2 серпня 1930 року під час навчань Московського військового округу відбулось десантування десятка чоловік. З остаточного розгрому й окупації УНР минуло всього дев'ять років, до Голодомору - лишилось два, у процесі - репресії проти українських письменників. Незабаром із подачі Ґедройця цей виток репресій отримає назву "Розстріляне відродження". В "активі" радянських десантників - інтервенції в європейські столиці, Балтика, Афганістан і вторгнення в Україну.

Погляд у минуле натякає, що приводів триматись цієї дати і супутніх їй традицій типу блакитного берету/тільняшок - у нас небагато.

Тим паче радянські традиції десантників жодним чином не дотичні до світових.

От і маємо міні-аналог "9 мая", насадженого й чужого нам свята. І хочеться привітати достойних друзів - а якось не виходить.

Це одне з багатьох питань, що впирається у масштабну реформу ідеологічного корпусу та корегування правонаступництва та історії Збройних сил України. Сподіваюсь елітарність та відданість старим, але пустим і вже чужим традиціям, не стане на заваді усвідомленню цього. Тим паче з кожним роком все більше дописів саме десантників, що вже не у захваті від 2 серпня - це радує.

Яка ж альтериива? Запропонували 10 серпня - день завершення легендарного Рейду десантників 95-ї та 25-ї бригад десантників. Уже непогано - достойна ініціатива завжди знайдеться, аби був запит.

Оригінал