Які судді, така і перемога правосуддя

Чому суд - це теж влада і чому державі не варто аж так його дискредитувати

Дивовижно м'яке ставлення українських судів до арештованих податківців повністю зім'яло враження від наймасштабніщої спецоперації по ліквідації злочинної мережі корупціонерів.

У нашій країні ніколи не заарештовували таку велику кількість людей, пов'язаних одним видом наживи. Саме час порадіти. Адже це хоч і номінально нагадує боротьбу з мафіозною структурою. А ні. Український суд - найдивніший суд в світі - відпустив затриманих. Кого за мільйон, кого за 15, а кого так, під чесне слово.

Тепер генпрокурор Луценко скільки завгодно може розповідати про успіхи відомства. Це викликає тільки сарказм. У суспільстві вже прокотилася хвиля розчарування: "Цього і варто було очікувати". Суспільство не задоволене владою. Суд же традиційно владою у нас не вважається. В цьому і полягає небезпека.

Існує аксіома: які судді, така і перемога правосуддя. Мовляв, від якості людей залежить виконання законів. Дозволю собі не погодитися з цим. Судді - тільки елементи величезної системи. Не бояться покарання за завідомо ангажовані рішення, тому що по суті нічого не порушують. Суддя у нас виносить рішення на свій розсуд. Розглянув, відхилив, взяв до уваги і виніс рішення. А що воно не подобається суспільству - "Я художник, я так бачу".

Система - це сукупність її елементів і зв'язків між ними. Чиновник, суддя, податківець - все це елементи. А пов'язують їх відсутність відповідальності за прийняті рішення. Чи не їм платити за дивні, м'яко кажучи, рішення, а нам - громадянам України. Буквально.

Розглянемо показовий приклад. Окружний адміністративний суд Києва 15 травня виніс рішення за позовом власника банку "Михайлівський". Виявилося, рішення Нацбанку про неплатоспроможність банку, рішення Фонду гарантування вкладів фізосіб про введення в нього тимчасової адміністрації та рішення обох держорганів про ліквідацію банку - незаконні. Таким чином, банку "Михайлівський" бути. А що українські платники податків через Фонд гарантування вкладів виплатили компенсації вкладникам банку, всім цим обдуреним бабусям, і навіть тим, кого банк "Михайлівський" переконав не відраховувати до Фонду платежі, щоб на пару відсотків збільшити ставки по депозитах - так це самі ви дурні. Суд вирішив. Отримайте й розпишіться.

Незважаючи на те, що суд відмовився "зобов'язати НБУ зробити всі необхідні дії по відновленню функціонування ПАТ "Банк Михайлівський" в якості банку", легше нам від цього не стає. Ви не повірите, але ми тепер всім скопом можемо бути винні власникам банку "Михайлівський" компенсацію за шкоду, недоотриманий прибуток і таке інше.

А вони нікому не винні. Вони не крали грошей, не займалися шахрайством. Тепер всі подальші розслідування за схемами банку "Михайлівський" не мають сенсу. Так і живемо. Суд, будучи окремою гілкою влади, проявляє владу, і не несе ніякої відповідальності перед громадянами. Правда, прекрасно?

Коли читаєш такі повідомлення, відчуваєш себе ідіотом. Ні про яке відновлення правосуддя в країні вже і мова не йде. Хочеться, щоб вся ця камарилья припинила тримати український народ за безправних кріпаків.

Справа все-таки не в суддях, а в суді як інституції. Справа в державі, яка за визначенням є нічим іншим як системою інститутів. Щоб запустити будь-які більш-менш серйозні зміни в країні, потрібна координатна судова реформа. Закони, принципи, люди - все повинно змінитися. Інакше... Ще парочка таких гучних арештів, не менш гучних виходів під заставу, компенсацій злодіям і ляпасів обдуреним – і реформа буде проведена "знизу", за лекалами почесного судді Лінча.

Не варто дискредитувати державні інститути настільки самовіддано. Інакше, коли вони впадуть, біля входу нас зустріне не свобода, а шибениця і кат "з робітників-селян".

Оригінал