Отруєні фашизмом

Де є ненависть за етнічним принципом, пробуджується Гітлер і Сталін

Російський політолог і британський дослідник Володимир Пастухов порівняв мене з Іллею Еренбургом.

Я очікую цього порівняння вже три роки - тільки не думав, що вперше його використає людина дуже мною шанована, щирий друг України і противник російської агресії. Але я розумів, рано чи пізно комусь захочеться провести неправедні паралелі між моєю творчістю і збіркою Іллі Еренбурга "Війна", пише Віталій Портніков для "Еспресо".

Я добре пам'ятаю жах, який охопив мене під час читання цього матеріалу. Навіть тоді зрозумів: цим текстом Еренбург переводив війну на зовсім інший, навіть не середньовічний, а якийсь тваринний рівень. На рівень Гітлера, який запланував убивство всіх євреїв. Нічого страшнішого я тоді не читав - може тому що тексти нацистів були тоді куди менш доступні, ніж книга Еренбурга. На відміну від Володимира Пастухова, який в юності читав знамениті мемуари Еренбурга часів "відлиги", я в дитячі роки ознайомився не тільки з ними. У моїй родині дивом зберігся збірник статей "Війна" не післявоєнний, а той самий, часів Другої світової. З тією самою статтею "Вбий німця", яку в повоєнні роки вже не публікували.

З роками я зрозумів, що цю статтю Еренбург написав не просто так, від надлишку ненависті та емоцій. Що цю статтю насправді написав Сталін. Що ніякого іншого виходу, крім як заклику до вбивства німця у Сталіна не було.

Для мільйонів радянських людей більшовизм не сильно відрізнявся від націонал-соціалізму

Гітлер використовував це в повній мірі. Він вів "священну війну" не з росіянами, а з більшовизмом. Вірніше - з "жидо-більшовизмом", що в країні імперського антисемітизму було, втім, теж зрозумілим. Так, більшовики виграли Громадянську війну, але мільйони людей їх як і раніше ненавиділи. І було за що. Для мільйонів радянських людей більшовизм не сильно відрізнявся від націонал-соціалізму. Люди, які пережили червоний терор, Громадянську війну, розкуркулення, Голодомор, сталінські репресії та ГУЛАГ, не надто розуміли, що може бути гірше.

І тоді акцент був переміщений з ідеологічного на національне. Громадянам Радянського Союзу пропонували забути, що центральні вулиці їхніх міст названі іменами німців, що радянська й німецька армії щойно марширували разом у Білостоці. А раніше наші трудящі висловлювали солідарність із німецьким робітничим класом, що товариш Тельман в концтаборі, а товариш Клара Цеткін похована в Кремлівській стіні.

Їм пропонували вбити німця. Потрібно визнати, що у Сталіна вийшло, і у Еренбурга вийшло. Війна проти гітлеризму прийняла очевидний характер Вітчизняної. Коли Червона армія ввійшла на територію Німеччини, це була не армія визволителів, а армія месників. І вона мстилася не нацистам, а німцям. Звичайним німцям. Як і навчив Еренбург.

Червона армія мстилася не нацистам, а німцям

У Еренбурга взагалі вся книга пронизана поділом на національності та етнічні групи - всупереч усякому більшовицькому "пролетарському інтернаціоналізму". Тільки народи країн, які підтримують Гітлера, - босяки, громили і сутенери, а народи Радянського Союзу об'єднані благородством і любов'ю.

У книзі Еренбурга народи країн-союзників Рейху - раби, а народи СРСР - вільні люди. В нього союзники Гітлера румуни вішають "наших" кримських татар. Але коли Сталін депортує кримських татар, Еренбург не скаже нічого.

У цьому - вся суть того, що відбувалося. Вона точно відображена в новому фільмі Ахтема Сеітаблаєва "Чужа молитва" - кримськотатарська жінка, яка рятувала в роки війни єврейських дітей від нацистів і видавала їх за кримських татар. Після звільнення Криму рятує їх вже від більшовиків, розповідає про справжнє походження вихованців в ніч депортації. Війна ще не закінчена, але Сталін - уже Гітлер.

І для багатьох - згадаймо хоча б про нещасних жителів Північної Кореї, "звільненої" радянськими військами і відданої в рабство клану Кімів - цей кошмар все ще не закінчився. Та й для кримських татар не закінчився - будемо відверті. Сталінський режим від гітлерівського відрізнявся тільки одним - перші три роки після перемоги він не вбивав євреїв. А потім - теж почав. І якби не смерть диктатора, хто знає, де були б люди, що врятувалися від Голокосту. Саме тому так вражає російське "победобесие" - щире нерозуміння того, що в травні 1945 було що святкувати американцям, британцям, французам - а ось радянські люди, як і жителі окупованих СРСР країн Європи і Азії просто перейшли з одного кошмару в інший, з одного рабства - в інше.

Сталінський режим від гітлерівського відрізнявся тільки одним - перші три роки після перемоги він не вбивав євреїв. А потім - теж почав

Я не Еренбург тому, що ніколи не напишу людиноненависницьку статтю "Убий росіянина". Я не Еренбург тому, що з першого дня Майдану пишу про появу української політичної нації, в якій є місце і етнічному українцеві, і росіянину, і єврею, і вірменину, і азербайджанцю, і кримському татарину.

Я не Еренбург тому, що пишу і говорю не для розколотої нації, а для єдиної країни, в якій є місце політичним протиріччям. Але немає місця національному протистоянню і брехні про громадянську війну. Я не Еренбург тому, що пишу про необхідність демонтажу російського політичного режиму - а не про "покарання" російського народу. Я не Еренбург тому, що нові "Еренбурги" - вони з іншого боку.

Тому що Путін і його пропаганда постійно підміняють ідеологічне етнічним, говорять про "русскій мір", "російськомовне населення", "захист братів". Тому що, як і у Сталіна в 1941 році, у російського керівництва немає ніяких інших аргументів. І не випадково воно називає нас фашистами, щоб повністю відтворити ідеологічну схему Другої світової. Схему Еренбурга.

ніколи не напишу людиноненависницьку статтю "Убий росіянина"

Але цього разу нічого не вийде просто тому, що у Другій світовій сталінський режим за збігом обставин воював в союзі з демократіями, а путінський режим бореться проти демократій.І у цієї схеми чимало шанувальників не тільки в Росії, але і в самій Україні, по ту сторону лінії фронту. Тому що люди на всій території колишнього Радянського Союзу буквально отруєні "Війною" - навіть якщо самі цього не усвідомлюють. Потрібно просто чітко розуміти, що всюди, де прокидається ненависть за етнічним принципом, усюди, де кров торжествує над переконаннями і законом - там пробуджуються Гітлер і Сталін.

Сталінському режиму протистояло таке ж людиноненависництво, а путінському режиму протистоять цивілізовані держави. І одна з них - Україна. Так, демократія зовні виглядає слабкішою за авторитаризм, але вона рано чи пізно перемагає. У тому числі й тому, що здатна навчитися захищатися.

Якщо ви помітили помилку у тексті, виділіть її мишкою та натисніть комбінацію клавіш Alt+A
Коментувати
Поділитись:

Коментарі

1

Залишати коментарі можуть лише авторизовані користувачі

Наші автори
Олеся Ольховик Психологиня ГО "Форпост"
Дарія Маслова Психолог, сімейний консультант
Євген Чирва Психотерапевт Центру "Форпост HELP"
Анна Сокур Психологиня ГО "Форпост"
Анна Сотнікова Стиліст-перукар, колорист, трихолог
Погода