У чому слабкість Росії
Окупація Криму виявила найбільш болючі точки Російської Федерації
Росія масивна, але - слаба. Не має політичної системи, яка дозволяла би спрямовувати потенціал народу на розвиток і процвітання. Не має політичного класу, який реалістично та відповідально аналізує світ довкола Росії, формулює програму розвитку. Домінує інтерес держави над інтересом громадянина і народу.
Росія не має ефективної економіки та економічної перспективи. І ситуація значно погіршується усепроникаючою корупцією, глибокою взаємозалежністю між владою та силовим апаратом та організованою злочинністю.
Росія не витримає гонку багатополярності. Ні зі США, ні з Євросоюзом, ні з Китаєм
Відсутність людських цінностей та моральної складової в російській політиці робить росіян ще більш вразливими для зовнішніх впливів та пропаганди, ніж інші народи, на які працює пропаганда російська. А її вплив на російське суспільство всеохоплюючий лише за умови безальтернативності.
Без ефективної системи управління економічними, соціальними та політичними процесами примушує фашиствуючу кліку російського керівництва робити ставку на силу та залякування. Як довго це може працювати на внутрішньому ринку Росії залишається питанням.
Але зовнішньополітичні наслідки цих підходів уже очевидні. І ставатимуть більш зримими та відчутними з кожним наступним днем. Частина світу, найзаможніша і найкраще організована, відчула в Росії загрозу і розпочала системно готуватися до протидії та усунення її. Інша частина дивилася на РФ як інструмент протидії Заходу, стримування глобалізму чи джерело підтримки. Та й там уже починають розуміти безперспективність Росії як одного із центрів нового багатополярного світу. Росія не витримає гонку багатополярності. Ні зі США, ні з Євросоюзом, ні з Китаєм.
Україна в стратегічному вимірі має кращі за Росію шанси на успіх
Територія не є в нинішньому світі основним мірилом успішності. Переваги від надзабезпеченості природніми ресурсами Росія з надлишком компенсує власною корумпованістю та управлінською безпорадністю, негативними демографічними процесами. Аргумент ядерної зброї залишатиметься актуальним для стратегічного військового стримування, але не для розвитку і не для збільшення зовнішньої та внутрішньої привабливості РФ.
Ті ж проблеми внутрішньої організації Росії характерні і для України. Однак українське суспільство принаймні зауважує це. Сформувало відповідний запит на зміни. До його реалізації далеко, але він є і, сподіваємось, буде щоразу більш відчутним фактором розвитку внутрішніх процесів в Україні. Позиціонування України як частини західної цивілізації відкриватиме перспективи, додаткові ресурси для цього. Попри достатньо песимістичну картину, Україна в стратегічному вимірі має кращі за Росію шанси на успіх. А відтак – і на відновлення справедливості та законності – поновлення територіальної цілісності України.
