Про що говорять у Маріуполі

Місто далеко не українізоване

Повертався з Широкіного через Маріуполь. У місті півмільйона мешканців. Коли на патріотичні українські свята, як от день добровольця, день українського війська, день Конституції, на віче приходить сотня міщан – то це дуже багато. Тобто місто далеко не українізоване.

Зайшов у кафе пообідати. За сусіднім столиком - батько зі сином років 12. З вигляду, інтелігентна родина. Чоловік в окулярах, п'є лише квас. Син їсть пюре з відбивною. Розмову мені добре чути.

- Нет, зеленые человечки – это не инопланетане. Это люди, которые пришли к нам в зеленой форме без опознавательных знаков, - говорить батько.

- А Крым всегда был наш? – допитує син.

- Нет, когда-то это была Турция (Кримське ханство було у складі османської імперії, - розумію, про що він говорить). А в нас здесь вообще – Греция.

- То есть мы - Европа? – здивовано спитав малий.

- Да, мы были Европой, пока русские не пришли.

І це сказали російськомовні.

Тарас Елейко, для Gazeta.ua